Je vole - Michel Sardou

Mes chers parents: je pars

Je vous aime, mais je pars

Vous n’aurez plus d’enfant ce soir

Je n’m’enfuis pas, je vole

Comprenez bien: je vole

Sans fumée, sans alcool: je vole

Je vole

C’est jeudi, il est 5 heures 5. J’ai bouclé une petite valise, et je traverse

doucement l’appartement endormi.

J’ouvre la porte d’entrée en retenant mon

souffle, et je marche sur la pointe des pieds, comme les soirs où je rentrais

après minuit pour ne pas qu’ils se réveillent.

Hier soir à table,

j’ai bien cru qu’ma mère se doutait d’quelque chose.

Elle m’a demandé si

j'étais malade, et pourquoi j'étais si pâle.

J’ai dit que j'étais très bien,

tout à fait clair.

Je pense qu’elle a fait semblant de me croire.

Et mon père a souri…

En passant à côté de sa voiture, j’ai ressenti comme un drôle de coup.

Je pensais qu’ce serait plus dur, et plus grisant.

Un peu comme une aventure,

en moins déchirant.

Oh, surtout, ne pas se retourner.

S'éloigner un peu plus.

Il y a la gare.

Et après la gare, il y a l’Atlantique.

Et après l’Atlantique…

C’est bizarre cette espèce de cage qui me bloque la poitrine.

Ça m’empêche

presque de respirer.

Je m’demande si tout à l’heure, mes parents se douteront

qu’je suis en train d’pleurer.

Oh, surtout, ne pas se retourner.

Ni des yeux, ni d’la tête.

Ne pas regarder derrière.

Seulement voir c’que j’me

suis promis.

Et pourquoi, et où, et comment.

Il est 7 heures moins 5,

et je m’suis rendormi dans ce train qui s'éloigne un peu plus.

Oh, surtout,

ne plus se retourner.

Jamais…

Mes chers parents: je pars

Je vous aime, mais je pars

Vous n’avez plus d’enfant ce soir

Je n’m’enfuis pas, je vole

Comprenez bien: je vole

Sans fumée, sans alcool: je vole

Je vole

Дорогі мої батьки: Я йду

Я люблю тебе, але я йду

Сьогодні у вас більше не буде дітей

Я не тікаю, я літаю

Зрозумійте: я літаю

Без паління, без алкоголю: я літаю

я літаю

Четвер, 5:5 ранку, я зібрав невелику валізу і їду

ніжно спальна квартира.

Я відкриваю вхідні двері, тримаючи свої

дихаю, і я ходжу навшпиньки, як вечори, коли прийшов додому

після півночі, щоб вони не прокинулися.

Вчора ввечері за столом,

Мені здалося, що мама щось підозрює.

Вона запитала мене, чи

Я був хворий, і чому я був такий блідий.

Я сказав, що все добре

цілком зрозуміло.

Мені здається, вона вдавала, що вірить мені.

І тато посміхнувся...

Проїжджаючи повз його машину, я відчув, як кумедний удар.

Я думав, що це буде важче і цікавіше.

Ніби пригода,

менше серцерозривно.

О, головне, не озирайтеся назад.

Відійдіть трохи далі.

Там вокзал.

А після вокзалу – Атлантика.

А після Атлантики...

Дивно така клітка, яка блокує мої груди.

Мені це заважає

майже дихати.

Цікаво, чи запідозритимуть мої батьки пізніше

що я плачу.

О, головне, не озирайтеся назад.

Ні очей, ні голови.

Не оглядайся.

Тільки щоб побачити, який я

мені обіцяно.

І чому, і де, і як.

5 до 7,

і я знову заснув у цьому поїзді, що йде трохи далі.

О, понад усе,

не оглядайся.

Ніколи…

Дорогі мої батьки: Я йду

Я люблю тебе, але я йду

Сьогодні у вас більше не буде дітей

Я не тікаю, я літаю

Зрозумійте: я літаю

Без паління, без алкоголю: я літаю

я літаю