Les villes de solitude - Michel Sardou

Dans les villes de grande solitude

Moi, le passant bien protégé

Par deux mille ans de servitude

Et quelques clous sur la chaussée

Dans les villes de grande solitude

De nouvel an en nouveaux nés

Quand j’ai bu plus que d’habitude

Me vient la faim d’un carnassier

L’envie d'éclater une banque

De me crucifier le caissier

D’emporter tout for qui me manque

Et de disparaître en fumée

Mais dans les villes de grande solitude

Tous les héros se sont pollués

Aux cheminées du crépuscule

Et leurs torrents se sont calmés

Alors je fonce comme une bête

Sur le premier sens interdit

Aucun feu rouge ne m’arrête

Je me sens bien dans ma folie

J’ai envie de violer des femmes

De les forcer à m’admirer

Envie de boire toutes leurs larmes

Et de disparaître en fumée

Mais dans les villes de grande solitude

Quand l’alcool s’est évaporé

Je replonge dans la multitude

Qui défile au pas cadencé

J’ai peur d’avoir brisé des vitres

D’avoir réveillé les voisins

Mais je suis rassuré très vite:

C’est vrai que je ne casse rien

У містах великої самотності

Я, добре захищений перехожий

Крізь дві тисячі років неволі

І кілька цвяхів на тротуарі

У містах великої самотності

Від Нового року до новонароджених

Коли я пив більше, ніж зазвичай

Приходить до мене голод м'ясоїда

Бажання зірвати банку

Щоб розіп'яти мене касира

Щоб забрати все, за чим я сумую

І зникають у диму

Але в містах велика самотність

Усі герої забруднилися

До димарів сутінків

І їх потоки стихли

Так я йду як звір

Про перше заборонене почуття

Мене не зупиняє жодне червоне світло

Я почуваюся добре в своєму божевіллі

Я хочу ґвалтувати жінок

Щоб змусити їх захоплюватися мною

Хочеться випити всі їхні сльози

І зникають у диму

Але в містах велика самотність

Коли спирт випарується

Я знову пірнаю в натовп

Який парадує швидким кроком

Боюся, я розбив вікна

Щоб розбудити сусідів

Але мене дуже швидко заспокоїли:

Це правда, що я нічого не ламаю