Les routes de rome - Michel Sardou

J’entends jouer l’orchestre d’un paquebot qui sombre

Entraînant notre histoire et la mémoire des vieux

Où sont les étonnés les jaloux les peureux

Où sont les insolents les rusés les heureux

Où sont les hommes

Des chemins qui menaient à Rome

Enfants du néant du hasard

Et d’un cri d’amour quelque part

Retenus par le temps qui dure

Au fond d’une prison sans murs

Je sais que le ciel ne m’attends pas

Ni Dieu ni Diable mais au-delà

Une idée folle une idée d’hommes

De ceux qui s’en allaient à Rome…

J’entends jouer l’orchestre d’un paquebot qui sombre

Entraînant notre histoire et la mémoire des vieux

Où sont les résignés les errants les curieux

Où sont les indignés les violents les furieux

Où sont les hommes

Nous sommes des passants illusoires

Sur des chemins qui vont nulle part

Retenus par des liens obscurs

A des éternités futures

Je sais que le ciel n’est pas si haut

Ni bien ni mal ni laid ni beau

Une idée folle une idée d’hommes

De ceux qui s’en allaient à Rome…

J’entends jouer l’orchestre d’un paquebot qui sombre

Entraînant notre histoire et la mémoire des vieux

Où sont les étonnés les jaloux les peureux

Où sont les insolents les rusés les heureux

Où sont les hommes

Des chemins qui menaient à Rome

Я чую, як грає оркестр тонучого лайнера

Несучи нашу історію та пам’ять про старе

Де здивовані, ревниві, страх

Де нахабні, хитрі, щасливі

Де чоловіки

Дороги, що ведуть до Риму

Порожнечі Діти шансу

І крик кохання десь

Стриманий час, який триває

Глибоко у в'язниці без стін

Я знаю, що рай мене не чекає

Ні Бог, ні Диявол, а далі

Божевільна ідея - ідея чоловіків

З тих, хто їздив до Риму...

Я чую, як грає оркестр тонучого лайнера

Несучи нашу історію та пам’ять про старе

Де змирені, мандрівні цікаві

Де обурені, буйні, люті

Де чоловіки

Ми — примарні перехожі

На шляхах, які нікуди не ведуть

Стриманий темними узами

До майбутніх вічностей

Я знаю, що небо не таке високе

Ні добре, ні погано, ні потворно, ні красиво

Божевільна ідея - ідея чоловіків

З тих, хто їздив до Риму...

Я чую, як грає оркестр тонучого лайнера

Несучи нашу історію та пам’ять про старе

Де здивовані, ревниві, страх

Де нахабні, хитрі, щасливі

Де чоловіки

Дороги, що ведуть до Риму