l'Oiseau Tonnerre - Michel Sardou

Il est venu un homme de fer

Comme on n’en avait jamais vu

Nous l’avons trait comme un frre

On ne craint pas les inconnus

On l’a chauff lav nourri

Mais ses pieds toutes nos richesses

Et nous avons pris son mpris

Pour un signe de sagesse

Nos enfants nageaient nus

Dans les bras de la rivire

Ils ont bien ri quand ils ont su

Que l’homme voulait prendre nos terres

Qui est propritaire

D’un rayon de lune

Des reflets du soir sur la dune

A qui appartient l’air

Qui sculpte l’cume

Et jusqu’o voit l’oeil de l’oiseau-tonnerre

Ils ont sem le sang, le feu

Et le malheur jusqu’aux nuages

En brandissant leurs pauvres dieux

Qu’ils agitaient sur des images

Dans la laideur de leurs prisons

Nos femmes sont des paysages

Qui nous font garder la raison

Ici o tout n’est que mirage

Nos enfants ne jouent plus

Dans les bras de la rivire

Mais leur esprit plane au-dessus

Sur les ailes de l’oiseau-tonnerre

Qui est propritaire

D’un rayon de lune

Des reflets du soir sur la dune

A qui appartient l’air

Qui sculpte l’cume

Et jusqu’o voit l’oeil de l’oiseau-tonnerre

Qui est propritaire

D’un rayon de lune

Des reflets du soir sur la dune

A qui appartient l’air

Qui sculpte l’cume

Et o va le vol de l’oiseau-tonnerre

Qui est propritaire

D’un rayon de lune

Des reflets du soir sur la dune

A qui appartient l’air

Qui sculpte l’cume

Et o va le vol de l’oiseau-tonnerre

Прийшов залізний чоловік

Як ми ніколи не бачили

Ми ставилися до нього як до брата

Ми не боїмося незнайомців

Ми його гріли і годували

Але її ноги все наше багатство

І ми сприйняли його презирство

На знак мудрості

Наші діти плавали голими

В рукавах річки

Вони гарно посміялися, коли дізналися

Що чоловік хотів забрати наші землі

Хто володіє

Від місячного променя

Вечірні роздуми на дюні

Кому належить повітря

Хто ліпить пінопласт

А як далеко бачить око громовика

Посіяли кров, вогонь

І нещастя хмарам

Підтримуючи своїх бідних богів

Щоб вони махали на картинках

У потворності своїх в'язниць

Наші жінки – це пейзажі

що тримає нас у свідомості

Тут де все міраж

Наші діти більше не граються

В рукавах річки

Але їхній дух витає вище

На крилах громового птаха

Хто володіє

Від місячного променя

Вечірні роздуми на дюні

Кому належить повітря

Хто ліпить пінопласт

А як далеко бачить око громовика

Хто володіє

Від місячного променя

Вечірні роздуми на дюні

Кому належить повітря

Хто ліпить пінопласт

А куди йде політ громовика

Хто володіє

Від місячного променя

Вечірні роздуми на дюні

Кому належить повітря

Хто ліпить пінопласт

А куди йде політ громовика