L'an mil - Michel Sardou

Des cathédrales crevant le ciel comme des épées

Des forêts noires que des sorcières ont envoûtées

Des chevaux fous et des milliers de races humaines

Lancés sur nous du plus profond de la Bohème

Des crucifix dressés pour garder les campagnes

Des abbayes posées au sommet des montagnes

Des rois enfants conduits par des femmes inhumaines

Des rois méchants soufflant la fureur et la haine

Et tout là-haut un Dieu colère

Qu’on ne sait comment apaiser

Un Dieu du fond de l’Univers

A des années de Voie lactée

C'était la fin du millénaire

Aux horloges de la chrétienté

L’apocalypse avant l’hiver

L’arrivée du Dies Irae

Des fumées noires au ciel assassinent l'été

Des villes sombres emmurent des hommes prisonniers

Des peurs obscures nous viennent des autres races humaines

Des bruits d’armure résonnent encore au fond des plaines

Des crucifix brisés rouillent en haut des montagnes

Des abbayes se changent en maison de campagne

Des peuples enfants gaspillent la dernière fontaine

Des peuples fous répandent la fureur et la haine

Et tout là-haut un Dieu colère

Que nous avons tous oublié

Prépare du fond de l’univers

Un rendez-vous d'éternité

Bientôt la fin du millénaire

Va crucifier la chrétienté

L’Apocalypse avant l’hiver

L’arrivée du Dies Irae

Собори, як мечі, пронизують небо

Темні ліси, які зачарували відьми

Божевільні коні та тисячі людських рас

Кинули на нас із глибин Богемії

Розп’яття, встановлені для охорони сільської місцевості

Абатства, розташовані на вершинах гір

Діти-царі на чолі з нелюдськими жінками

Злі королі, що віють гнівом і ненавистю

А там, нагорі, розгніваний Бог

Що ми не знаємо, як заспокоїти

Бог із глибин Всесвіту

Чумацький Шлях за роками

Це був кінець тисячоліття

До годинників християнства

Апокаліпсис перед зимою

Прибуття Dies Irae

Чорний дим у небі вбиває літо

Темні міста закривають чоловіків ув’язненими

Темні страхи приходять до нас від інших людських рас

Звуки обладунків досі лунають глибоко в рівнині

Високо в горах іржавіють зламані розп’яття

Абатства перетворюються на заміські будинки

Дитячі нації марнують останній фонтан

Божевільні люди поширювали лють і ненависть

А там, нагорі, розгніваний Бог

що ми всі забули

Готуйся з глибин всесвіту

Вічне побачення

Незабаром кінець тисячоліття

Іди розіпни християнство

Апокаліпсис перед зимою

Прибуття Dies Irae