Straße nach Peru - Max Prosa

Und noch ein böser Morgen

Auf dieser Straße nach Peru

Du zertrittst die reifen Früchte die da liegen

Oder du schaust dir dabei zu

Und ich zertrete 15 Käfer weil ich wissen will

Wie es ist was zu zerstören ohne Grund

Bisher war mein Grund

Immer nur dein roter Mund

Und gerade er schaut so verbissen

Als unsere Straße sich verbiegt

Und es scheint alles so langsam

Weil nichts mehr da ist, was uns zieht

Oh, du hast gehört, dass es niemals sicher ist

Dass man bald ankommt wenn man einfach weitergeht

Aber ich hab nur geträumt

Weißt du

Lass uns denken- an den Jungen vor drei Tagen

Er hat dich gefragt was Wolken sind

Wir sind ihm alle so ähnlich

Obwohl du meintest, dass er spinnt

Als du ihm sagst: «Nur Wasserdampf!»

da springt er vom Dach

Sein Kopf hätte das niemals mitgemacht

Und sein letzter Blick

Hält uns wach die ganze Nacht

Auf der dunklen Hängebrücke

Wollt' ich dich bitten zu verzeihn

Doch der kleine graue Geist kam mit seinem ganzen wirren Nebel und sagte «Lass es sein!»

Er hat uns auf dieser Straße viel zu oft besucht

Ich hab ihm jedes Mal gesagt er soll jetzt gehn

Aber wie’s aussieht

Kann er mich nicht verstehn

Und du bist nun gegangen

Und lässt mich auf der Straße stehn

Voller vergilbter Anekdoten

Ich kann die Sonne nicht mehr sehn

Denn sie ist nicht so leicht zu finden wie man denken mag

Und ich weiß sie scheint nur über Peru

Irgendwann treffen wir uns dort

Ich und du

Ich und du

І ще один поганий ранок

На цій дорозі до Перу

Ти розчавлюєш стиглий плід, що там лежить

Або ви спостерігаєте, як це робите

І я знищую 15 помилок, тому що хочу знати

Що таке руйнувати щось без причини

Поки що моя причина була

Завжди лише твій червоний рот

І він, зокрема, виглядає таким похмурим

Як наша дорога згинається

І все здається таким повільним

Бо нас уже нема чого тягнути

О, ви чули, що це ніколи не безпечно

Що ти скоро прийдеш, якщо будеш йти далі

Але я тільки мріяв

Ти знаєш

Давайте подумаємо - про хлопчика три дні тому

Він запитав вас, що таке хмари

Ми всі такі на нього схожі

Хоча ти сказав, що він божевільний

Коли ти скажеш йому: «Тільки попарись!»

там він стрибає з даху

Його голова ніколи б з цим не змирилася

І його останній погляд

Не дає нам спати всю ніч

На темному підвісному мосту

Я хотів попросити вас пробачити

Але прийшов маленький сірий привид з усім своїм заплутаним туманом і сказав: «Нехай буде!»

Він занадто часто бував у нас на цій дорозі

Я казав йому щоразу, коли він має йти зараз

Але як це виглядає

Невже він мене не розуміє?

А тепер тебе нема

І залишає мене стояти на вулиці

Повний вицвілих анекдотів

Я більше не бачу сонця

Тому що знайти його не так просто, як ви думаєте

І я знаю, що воно сяє лише над Перу

Колись ми там зустрінемося

Я і ти

Я і ти