Он был старше её - Машина времени, Камерный оркестр Kremlin

Он был старше ее.

Она была хороша,

В ее маленьком теле гостила душа,

Они ходили вдвоем,

Они не ссорились по мелочам.

И все вокруг говорили,

чем не муж и жена,

И лишь одна ерунда

Его сводила с ума,

Он любил ее,

А она любила летать по ночам.

припев:

Он страдал, если за окном темно,

Он не спал, на ночь запирал окно,

Он рыдал, пил на кухне горький чай,

В час, когда она летала по ночам.

А потом по утру она клялась,

Что вчера это был последний раз,

Он прощал, но ночью за окном темно,

И она улетала все равно.

А он дарил ей розы,

Покупал ей духи,

Посвящал ей песни,

Читал ей стихи,

Он хватался за нитку

Как последний дурак

Он боялся, что когда ни будь, под полной Луной

Она забудет дорогу домой

И однажды ночью

Вышло именно так.

припев:

Он страдал, если за окном темно,

Он не спал, на ночь запирал окно,

Он рыдал, пил на кухне горький чай,

В час, когда она летала по ночам.

А потом по утру она клялась,

Что вчера это был последний раз,

Он прощал, но ночью за окном темно,

И она улетала все равно

И три дня и три ночи

Он не спал и не ел

Он сидел у окна

и на небо глядел

Он твердил ее имя

Выходил встречать на карниз,

А когда покатилась на убыль Луна

Он шагнул из окна Как шагала она

Он взлетел, как взлетала она,

Но не вверх, а вниз

припев:

А потом, поутру она клялась

Что вчера это был последний раз

Он прощал, но ночью за окном темно

И она улетала все равно

И она улетала все равно…

Він був старший за неї.

Вона була гарна,

У її маленькому тілі гостювала душа,

Вони ходили вдвох,

Вони не сварилися по дрібницях.

І все навколо говорили,

чим не чоловік і дружина,

І лиш одна нісенітниця

Його зводила з розуму,

Він любив її,

А вона любила літати по ночами.

Приспів:

Він страждав, якщо за вікном темно,

Він не спав, на ніч зачиняв вікно,

Він ридав, пив на кухні гіркий чай,

У час, коли вона літала по ночах.

А потім після ранку вона клялася,

Що вчора це був останній раз,

Він прощав, але вночі за вікном темно,

І вона летіла все одно.

А він дарував їй троянди,

Купував їй духи,

Присвячував їй пісні,

Читав їй вірші,

Він хапався за нитку

Як останній дурень

Він боявся, що коли не будь, під повним Місяцем

Вона забуде дорогу додому

І  одного разу вночі

Вийшло саме так.

Приспів:

Він страждав, якщо за вікном темно,

Він не спав, на ніч зачиняв вікно,

Він ридав, пив на кухні гіркий чай,

У час, коли вона літала по ночах.

А потім після ранку вона клялася,

Що вчора це був останній раз,

Він прощав, але вночі за вікном темно,

І вона летіла все одно

І три дні та три ночі

Він не спав і не їв

Він сидів біля вікна

і на небо дивився

Він твердив її ім'я

Виходив зустрічати на Карніз,

А коли покотився на втрату Місяць

Він кронув з вікна Як крокувала вона

Він злетів, як злітала вона,

Але не вгору, а вниз

Приспів:

А потім, ранком вона клялася

Що вчора це був останній раз

Він прощав, але вночі за вікном темно

І вона летіла все одно

І вона летіла все одно...