Место, где свет - Машина времени, Камерный оркестр Kremlin

Этот город застрял во вранье, как "Челюскин" во льдах -

Погрузившийся в ад и частично восставший из ада.

Наше общее детство прошло на одних букварях,

От того никому ничего объяснять и не надо.

Что же мы всё кричим невпопад и молчим не про то,

И все считаем чужое, и ходи, как пони, по кругу?

Вы не поняли, сэр, - я отнюдь не прошусь к вам за стол,

Мне вот только казалось - нам есть что поведать друг другу.

Место, где свет

Было так близко, что можно коснуться рукой,

Но кто я такой,

Чтоб оборвать хрустальную нить -

Не сохранить,

Прошло столько лет,

И нас больше нет

В месте, где свет...

Этот город застрял в межсезонье, как рыба в сети -

Стрелки все по нулям, и не больше не меньше,

Мы почти научились смеяться, но как ни верти -

Что-то стало с глазами когда-то загадочных женщин.

Хочешь, я расскажу тебе сказку про злую метель,

Про тропический зной, про полярную вьюгу?

Вы не поняли, мисс, - я совсем не прошусь к вам в постель,

Мне вот только казалось - нам есть, что поведать друг другу.

Место, где свет

Было так близко, что можно коснуться рукой,

Но кто я такой,

Чтоб оборвать хрустальную нить -

Не сохранить,

Прошло столько лет,

И нас больше нет

В месте, где свет...

Мне никто не указ, да и сам я себе не указ -

Доверяю лишь левой руке, маршруты рисуя.

Ну а тот, кто - указ, он не больно-то помнит о нас,

Да и мы поминаем его в беде или всуе.

Что казалось бы проще - вот Бог, вот порок,

Что же снова ты смотришь в пустынное небо с испугом?

Вы не поняли, Лорд, - я отнюдь не прошусь к вам в чертог,

Мне лишь только казалось - нам есть, что поведать друг другу.

Це місто застрягло у брехні, як "Челюскін" у льодах.

Занурився в пекло і частково повстав з пекла.

Наше спільне дитинство пройшло на одних букварях,

Від цього нікому нічого пояснювати і не треба.

Що ж ми все кричимо невпопад і мовчимо не про те,

І все вважаємо чуже, і ходи, як поні, по колу?

Ви не зрозуміли, сер, - я зовсім не прошуся до вас за стіл,

Мені тільки здавалося - нам є що розповісти один одному.

Місце, де світло

Було так близько, що можна торкнутися рукою,

Але хто я такий,

Щоб обірвати кришталеву нитку -

Не зберегти,

Пройшло стільки років,

І нас більше немає

У місці, де світло...

Це місто застрягло в міжсезоння, як риба в мережі.

Стрілки все по нулях, і не більше не менше,

Ми майже навчилися сміятися, але як не крути -

Щось стало з очима колись загадкових жінок.

Хочеш, я розповім тобі казку про злу хуртовину,

Про тропічний спека, про полярну завірюху?

Ви не зрозуміли, міс, - я зовсім не прошуся до вас у ліжко,

Мені ось тільки здавалося - нам є що розповісти один одному.

Місце, де світло

Було так близько, що можна торкнутися рукою,

Але хто я такий,

Щоб обірвати кришталеву нитку -

Не зберегти,

Пройшло стільки років,

І нас більше немає

У місці, де світло...

Мені ніхто не указ, та й сам я собі не указ.

Довіряю лише лівій руці, малюючи маршрути.

Ну а той, хто - указ, він не боляче пам'ятає про нас,

Та й ми поминаємо його в біді чи марно.

Що здавалося б простіше - ось Бог, ось порок,

Що ж знову ти дивишся в пусте небо з переляком?

Ви не зрозуміли, Лорде, - я аж ніяк не прошуся до вас у чертог,

Мені тільки здавалося - нам є, що розповісти один одному.