Z tobą w górach - Maryla Rodowicz

Świtem bladym, białym ranem po niebie, po niebie

Czarne chmury rozczochrane czesał górski grzebień

A ja jeszcze cię nie znałam o tej porze

Czyś ty wróbel, nie wiedziałam, czyś ty orzeł

Hej!

poznałam cię po drodze, po drodze do nieba

Kiedy wicher dmuchał srodze, świerkami kolebał

A to było świtem prawie, bardzo wcześnie

Nie wiedziałam, czy na jawie śnię, czy we śnie

A południa płomień lasy ogarnął, podpalił

Kiedyśmy za pierwszym razem siebie poznawali

Góry wielkie grzały obok pełne światła

Wyruszałam wtedy z tobą na kraj świata

Biegłam z tobą jak po ogień do góry, do słońca

Za doliny za szerokie po miłość bez końca

Czerpaliśmy z siebie sami cuda, cuda, cuda

I oczami i ustami jak ze źródła

Zmierzchem, nocką, w borów cieniu pod księżycem dużym

Ty skąpałeś się w strumieniu aż po same uszy

A ja spałam w ciepłym zboczu i to znaczy

Już wiedziałam jak ci z oczu, z oczu patrzy

Biegłam z tobą …

На світанку блідо-білий ранок по небу, по небу

Чорні скуйовджені хмари прочісували гірський гребінь

А я ще не знав тебе в цей час

Ти горобець, я не знав, чи ти орел

Привіт!

Я зустрів тебе на шляху, на шляху до раю

Коли дув сильний вітер, смереки закружляли

А світало, майже, дуже рано

Я не знав, мрію я чи мрію

А вдень полум’я охопило ліси, підпалило їх

Коли ми вперше познайомилися

Біля них зігрілися великі гори, повні світла

Тоді я пішов з тобою на край світу

Я біг з тобою, як за вогнем до сонця

За надто широкі долини для нескінченної любові

Ми черпали з себе чудеса, дива, дива

І очима й устами, як із джерела

У сутінках, вночі, в тіні лісу, під великим місяцем

Ти купався в потоці аж до вух

А я спав у теплому схилі, і це є

Я вже знав як з твоїх очей, з твоїх очей

Я біг з тобою...