Ludzkie Gadanie - Maryla Rodowicz

Gdzie diabe «dobranoc» mwi do ciotki

Gdzie w cichej niezgodzie przyszo nam y

Na piecu gdzie mieszkaj plotki

Wychodz na wiat, gdy chce I’m sie pi…

Niewiele I’m trzeba — ywi sie nami

Szczeliw mioci, paczem I snem

Zwyczajnie — ot, przychodz drzwiami

Pospieszne jak dym I lotne jak cie

Gadu, gadu, gadu, gadu, gadu, gadu noc

Baju, baju, baju, baju, baju, baju w dzie

Gdzie wdowa do wdwki mwi: «kochana»

Gdzie kot w rekawiczkach czeka na mysz

Gdzie kady ptak zna swego pana

Tam wiedz, co jesz, co pijesz, z kim pisz…

Gdy noc na miasteczko spada jak sowa

Splataj sie rece takich jak my

I strzee nas ksieyca owal

By aden zy wilk nie puka do drzwi

A potem siadamy tu przy kominku

I dugo gadamy, e to, e sio

Tak samo jak ten tum na rynku, jak ten tum

Pleciemy — co, kto, kto kiedy, gdzie kto…

Gadu, gadu, gadu, gadu, gadu, gadu noc

Baju, baju, baju, baju, baju, baju w dzie

Де в біса на добраніч він каже тітці

Де в тихому розбраті ми прийшли жити

На печі, де живуть чутки

Іди у світ, коли я хочу пити...

Мені багато не треба — це нами годується

Печать любові, плачу і сну

Просто так, заходь у двері

Швидкий, як дим, і такий же мінливий, як ти

Гаду гад, гад, гад, гад, гад гад

Баджу, Баджу, Баджу, Баджу, Баджу, Баджу вдень

Де вдова каже вдові: «коханий»

Де кіт в рукавичках чекає мишку

Де кожен птах знає свого господаря

Там знай, що ти їси, що п'єш, з ким пишеш...

Коли на місто, як сова, настане ніч

Переплетіть руки таких, як ми

А овал місяця нас захищає

Щоб жоден поганий вовк не постукав у двері

А потім сідаємо тут біля каміна

І ми довго говоримо, що болить

Те саме, що цей натовп на ринку, як і цей натовп

Заплітаємо - що, хто, хто, коли, де хто ...

Гаду гад, гад, гад, гад, гад гад

Баджу, Баджу, Баджу, Баджу, Баджу, Баджу вдень