Prośba - Maryla Rodowicz

Nie pytaj mnie, co czuje dziki ptak

Kiedy przemierza bezmiar oceanu

Nie mów mi że wolność ma słodki smak

Kiedy nade mną tysiąc stoi Panów.

Złotych ścian nie pragnę ani drzwi

W domach ze złota i kraty są ze złota

O jedno proszę, daj Panie poczuć to

Co czuje ptak, gdy otwierają wrota.

O Panie daj mi jeszcze chwilę

O Panie chwilę jeszcze daj

Daj poczuć, że tu jeszcze żyję

Nie wahaj się, poczuć mi daj.

Minionych dni nie liczę ani lat

Nie ważne co było, a ważne to co będzie

Każdemu z nas pisane coś tam jest

Każdemu z nas los cienką nitkę przędzie

O Panie daj mi jeszcze chwilę

O Panie chwilę jeszcze daj

Daj poczuć, że tu jeszcze żyję

Nie wahaj się, poczuć mi daj.

O Panie daj mi jeszcze chwilę

O Panie chwilę jeszcze daj

Daj poczuć, że tu jeszcze żyję

Nie wahaj się, poczuć mi daj.

Не питай мене, що відчуває дикий птах

Коли він перетинає простори океану

Не кажи мені, що свобода солодка на смак

Коли наді мною тисяча лордів.

Я не хочу золотих стін і дверей

У золотих будинках і злитках золота

Одне, будь ласка, нехай Господь це відчує

Що відчуває птах, коли відкриває ворота.

Господи, дай мені ще хвилинку

Господи, дай мені хвилинку

Дай мені відчути, що я ще тут живий

Не вагайся, дай мені відчуття.

Я не рахую минулих днів

Що б не було, що буде важливим

Для кожного з нас щось написано

Ми всі сплили тонку нитку

Господи, дай мені ще хвилинку

Господи, дай мені хвилинку

Дай мені відчути, що я ще тут живий

Не вагайся, дай мені відчуття.

Господи, дай мені ще хвилинку

Господи, дай мені хвилинку

Дай мені відчути, що я ще тут живий

Не вагайся, дай мені відчуття.