Pieśń Miłości - Maryla Rodowicz

Męka, męka, mówię wam

Kiedy człowiek żyje sam

Nie chce się pić, nie chce się jeść

I na słońcu więcej plam!

Męka, męka, ale cóż

Kiedy człowiek pożył już

Ma dosyć kłamstw, milczących dni

Kaleczących słów jak nóż

Boże!

Jak ja rzucam nożem

Dowiesz się potworze

Kiedy przyjdzie czas

A na razie, może, jest nam nie najgorzej

Więc się ze mną ożeń

Zanim karty pójdą w tas

Męka, męka, bo kto wie

Czy gdzieś żyją dusze dwie

Co wiedzą jak zachować smak

I ocalić cały wdzięk

Męka, męka, ale ja

Póki życie jeszcze trwa

Radziłabym przy sercu twym

Moje serce mieć jak rym

Boże!

Jak ja rzucam nożem

Dowiesz się potworze

Kiedy przyjdzie czas

A na razie, może, jest nam nie najgorzej

Więc się ze mną ożeń

Zanim karty pójdą w tas

Мучись, мучись, кажу тобі

Коли людина живе сама

Я не хочу пити, не хочу їсти

І більше плям на сонці!

Мучись, мучись, але добре

Коли людина жива

Йому набридла брехня, мовчазні дні

Покалічені слова, як ніж

Боже!

Як я кидаю ніж

Ти дізнаєшся, чудовисько

Коли прийде час

І поки що, може, у нас не так вже й погано

Тож виходь за мене заміж

Перш ніж карти зникнуть

Мучись, мучись, бо хто знає

Чи живуть десь дві душі

Що вони вміють зберегти смак

І збережи всю ласку

Мучи, мучай, але мене

Поки життя ще триває

Я б радив від серця

Нехай моє серце римується

Боже!

Як я кидаю ніж

Ти дізнаєшся, чудовисько

Коли прийде час

І поки що, може, у нас не так вже й погано

Тож виходь за мене заміж

Перш ніж карти зникнуть