Kiedy Się Dziwić Przestanę - Maryla Rodowicz

Kiedy się dziwić przestanę

Gdy w mym sercu wygaśnie czerwień

Swe ostatnie, niemądre pytanie

Niezadane w połowie przerwę

Będę znała na wszystko odpowiedź

Ubożuchna rozsądkiem maleńkim

Czasem tylko popłaczę sobie

Łzami tkliwej, głupiej piosenki

By za chwilę wszystko, wszystko zapomnieć

Kiedy się dziwić przestanę

Będzie po mnie, będzie po mnie

Będzie po mnie, będzie po mnie

Będzie po mnie, po mnie

Kiedy się dziwić przestanę

Zgubię śpiewy podziemnych strumieni

Umrze we mnie co nienazwane

Co mi oczy jak róże płomieni

Dni jednakim rytmem pobiegną

Znieczulone, rozsądne, żałosne

Tylko życia straszliwe piękno

Mnie ominie nieśmiałą wiosną

Za daleko jej będzie do mnie

Kiedy się dziwić przestanę

Będzie po mnie, będzie po mnie

Będzie po mnie, będzie po mnie

Będzie po mnie, po mnie

Kiedy się dziwić przestanę

Lżej mi będzie i łatwiej bez tego

Ścichną szczęścia i bóle wyśmiane

Bo nie spytam już nigdy — dlaczego?

Błogi spokój wyrówna mi tętno

Gdy się życia nauczę na pamięć

Wiosny czułej bolesne piękno

Pożyczoną poezją zakłamię

I nic we mnie, we mnie

Nic koło mnie, koło mnie

Kiedy się dziwić przestanę

Będzie po mnie, będzie po mnie

Będzie po mnie, będzie po mnie

Będzie po mnie, po mnie

Коли я перестану дивуватися

Коли червоне згасає в моєму серці

Його останнє, дурне запитання

Непрошений середина перерви

Я буду знати відповідь на все

Погано з крихітним чуттям

Я просто іноді буду плакати

Сльози ніжної, дурної пісні

Щоб за мить усе забути

Коли я перестану дивуватися

Буде після мене, буде після мене

Буде після мене, буде після мене

Це буде після мене, після мене

Коли я перестану дивуватися

Я втрачу спів підземних потоків

Безіменний помре в мені

Що мої очі, як троянди полум'я

В такому ж темпі протікають дні

Анестезований, розсудливий, жалюгідний

Тільки життя страшної краси

Пройде повз мене сором’язлива весна

Вона буде занадто далеко від мене

Коли я перестану дивуватися

Буде після мене, буде після мене

Буде після мене, буде після мене

Це буде після мене, після мене

Коли я перестану дивуватися

Без цього буде легше і легше

Щастя і сміхові болі замовкнуть

Тому що я більше ніколи не запитаю – чому?

Блаженніший спокій зрівняє биття мого серця

Коли я вчу життя напам'ять

Ніжна хвороблива краса весни

Порву з запозиченою поезією

І нічого в мені, в мені

Нічого навколо мене, навколо мене

Коли я перестану дивуватися

Буде після мене, буде після мене

Буде після мене, буде після мене

Це буде після мене, після мене