Człowiek, Człowiek - Maryla Rodowicz

Tyle miał nam dać, że aż brakło tchu

Nasz świat, nasz brat, nasz król

A za oknem szadź, popłuczyny snu

I strach i krach, i ból

Gdy nadzieje w pył

Jak skrzydełko ćmy — starte

Czy wystarczy sił

By odegnać łzy żartem

Człowiek, człowiek

To brzmi dumnie gdy w trumnie

Lecz nim minie brzmi w trzcinie

Człowiek — numer buta, marszruta, imię

Lwem nie będziesz

Choćbyś z diabłem

Był w zmowie wolny

Ale klatkę masz w sobie

W sercu, w duszy, w głowie

I słowie człowiek

Dzieci poszły precz, starzy idą w piach

I bunt i czas się bać

Życie ładna rzecz, a najbardziej w snach

Więc grunt to mieć gdzie spać

Myśli naszych kruk

Przy niebieskim siadł tronie

Jeśli nie daj Bóg

Boga nie ma tam — to koniec

Człowiek, człowiek…

Він мав дати нам стільки, що ми задихалися

Наш світ, наш брат, наш король

А за вікном інь, умивання сну

І страх, і перебір, і біль

Коли сподівається порохнути

Як крило молі - тертий

Чи вистачить сил

Жартом змахнути сльози

Людина, людина

У труні звучить гордо

Але перед тим, як воно проходить, воно звучить у очеретах

Чоловік - номер взуття, маршрут, ім'я

Ти не будеш левом

Навіть з дияволом

Він був вільний у змові

Але у вас є клітка

В серці, в душі, в голові

І слово людина

Діти пішли, старі на пісок

І бунт, і пора боятися

Життя прекрасна штука, а найбільше у снах

Тому мати місце для сну дуже важливо

Думки нашого ворона

Він сів на синій трон

Якщо ні, не дай Боже

Бога немає – все скінчилося

Людина, людина...