Prayer Without Words - Mary Gauthier

Packing vagabond visions and a dream drenched hunger for a home

Swaddled in road dirt, blood stained blankets and poems

On a stormy suitcase Sunday I awakened to the scream of the birds

They held their high notes and offered prayer without words

Sinking in asphalt, speechlessness and what coulda been

Surrounded by strangers, scarred stars, stoned broken men

Riding the narcotic night 'til she swerved and smashed into the curb

Morning spilled from the wreckage and offered prayer without words

Chains on the mast pull the past, nothing lasts but nothing ever ends

I leave town, break new ground, break down, leave town again

Trapped in the circle, anchored to the weight of the world

Under shooting stars that sink the skies and offer prayer without words

Justice rides with jaundiced eyes, jaded judges bleed the broken bench

Liberty’s a homicide, she been flogged to death with money’s monkey wrench

Desperado apostates set fire to every holy word we’ve heard

Silence billows from the burning book and offers prayer without words

Surrender, that sweet cleaning girl, folds white flags in Hallelujah Square

She can’t remember where she’s been, one day I’m gonna join her there

Unpack my battered traveling case, hang out a sign that says «Do Not Disturb»

Упаковка бродячих бачення та мрія втопила голод до будинку

Закутаний у дорожній бруд, кров’яні ковдри та вірші

У неділю в бурхливу валізу я прокинувся від крику птахів

Вони тримали свої високі ноти і молилися без слів

Потопання в асфальті, безмовність і те, що могло бути

У оточенні незнайомців, зірок із шрамами, розбитих людей, забитих камінням

Їдучи в наркотичній ночі, поки вона не звернула і не врізалася в узбіччя

Ранок висипався з-під уламків і молився без слів

Ланцюги на щоглі тягнуть минуле, ніщо не триває, але ніщо не закінчується

Я залишаю місто, відкриваю нові землі, ламаю, знову залишаю місто

У пастці кола, прив’язаного до ваги світу

Під падаючими зірками, які тонуть у небі й без слів моляться

Правосуддя їде з жовтяничними очима, виснажені судді кровоточать розбиту лаву

Ліберті — це вбивство, її забили до смерті грошовим гайковим ключем

Відступники відчайдушних підпалили кожне святе слово, яке ми чули

Тиша вирує від палаючої книги і без слів молиться

Здайся, ця мила прибиральниця, складає білі прапори на площі Алілуйя

Вона не пам’ятає, де була, одного дня я приєднаюся до неї

Розпакуйте мій потертий дорожній футляр, повісьте табличку з написом «Не турбувати»