Kutsu - Marja Mattlar, Gabriel Yacoub, Patrice Clementin

Minä tunsin kirkkaan keltaisen

terälehdistä leinikin,

tiesin hennon heräävän vihreyden

pihakoivuista tietenkin.

Olin nähnyt sävyjä ruskean

kaarnapinnassa mäntyjen,

ja sinisen kaikkein hennoimman

varjoissa keväisten hankien.

Mutta punaista vahvaa leiskuvaa

en ollut tuntenut ennestään.

En ollut tavannut värien vartijaa,

jolla liekki on sisällään.

Olin tuntenut kasvoilla pisarat

huhtikuisessa sateessa.

Muistin auringonsäteet polttavat

keskikesällä rannassa.

Olin seulonut hiekkaa keveää

läpi sormien useinkin

ja aistinut ilmaa jäähtyvää

sydäntalvella iltaisin.

Mutta koskaan en ottanut huomioon

pystyy sormilla näkemään

ja ikuiset jäljet kallioon

vain huulilla piirtämään.

Olin kuunnellut tuulta ja tunnistin

sävyt lempeät, myrskyisät

ja kun oikein korvani herkistin,

kuulin lehtien värinät.

Sudenkorennon siiven sirinää,

äänen sulavan lumenkin

ja kun virta aaltoja virittää,

tämän kaiken tavoitin.

Mutta kutsuhuutoa haukkojen

en ollut kuullut milloinkaan.

Nyt sitä joka päivä kuulostelen

ja olen valmis vastaamaan.

Я відчув яскраво-жовтий

навіть пелюстки

Я знав делікатно пробуджуючу зелень

з берези, звичайно.

Я бачив відтінки коричневого

на корі сосен,

і найтонший синій

в тіні весняних джерел.

Але червоний сильний знімок

Раніше я не знав.

Я не зустрічав кольорового охоронця,

з полум'ям всередині.

Я відчув краплі на обличчі

у квітневий дощ.

Пекуть сонячні промені

середина літа на пляжі.

Я просіяв світло піску

через пальці часто

і відчув охолодження повітря

серце зимовими вечорами.

Але я ніколи цього не врахував

здатний бачити пальцями

і вічні сліди на скелі

просто губами малювати.

Я прислухався до вітру і впізнав його

відтінки ніжні, бурхливі

і коли я належним чином налаштував своє вухо,

Я чув коливання листя.

Гудіння крила бабки,

звук танення снігу

і коли хвилі струму збуджуються,

Я потягнувся до всього цього.

Але заклик до яструбів

Я ніколи про це не чув.

Тепер слухаю щодня

і я готовий відповісти.