Valssi - Marja Mattlar, Frédéric Paris, Gabriel Yacoub

Huoneeseen astuit, huomasit minut,

muita ei näkynyt enää.

Pöytääsi istuit, valitsin sinut,

muut ulkopuolelle jää.

Katseeni etsit, hymyilit vähän,

silmistäs paljonkin luin.

Tulenko luokses vai jäisinkö tähän,

pöytääsi päin vilkuilin.

Mieleen kuvaksi jäät, vaikka nyt lähtisit pois,

silmissäs minut sä näät, et enää unohtaa voi.

Haaveksivasti, keinutellen

valssia soitetaan nyt.

Tanssiin mua pyydät, koskettaen,

muuri on ylittynyt.

Ja meille soi, soi, soi, soi…

meille soi, soi, soi, soi…

Tanssimme hiljaa, niin vaieten,

voisimme paljonkin jakaa.

Äsken niin vieraat, ihmettelen,

kuin tutut vuosien takaa.

Mieleen kuvaksi jäät, vaikka nyt lähtisit pois,

muistoissas minut sä näät, et koskaan

unohtaa voi.

Ja meille soi, soi, soi, soi…

meille soi, soi, soi, soi…

Ти зайшов у кімнату, ти помітив мене,

інших уже не було видно.

Ти сидів за своїм столом, я тебе вибрав,

інші виключені.

Ти дивишся на мене, посміхаєшся трохи,

Я багато читаю з твоїх очей.

Чи прийду я до тебе, чи залишиться тут,

Я кліпнув на твій стіл.

Вам буде нагадана картинка, навіть якщо ви зараз підете,

у твоїх очах ти бачиш мене, ти вже не можеш забути.

Мрійливо, розгойдуючи

зараз грають вальс.

Ти просиш мене танцювати, зворушливо,

стіну було перетнуто.

І дзвонить нам, дзвонить, дзвонить, дзвонить…

ми дзвонимо, дзвонимо, дзвонимо…

Ми, так би мовити, тихо танцювали,

ми могли б багато поділитися.

Просто такі незнайомці, дивуюся

ніж знайомі роки тому.

Вам буде нагадана картинка, навіть якщо ви зараз підете,

у своїх спогадах ти побачиш мене, ніколи

забути можна.

І дзвонить нам, дзвонить, дзвонить, дзвонить…

ми дзвонимо, дзвонимо, дзвонимо…