Prière pour aller au paradis - Marie Laforêt

Il est un jardin

Enfoui au creux de ma mémoire

Un jardin bleu dans le matin

Où ont poussé des iris noirs

Un jardin dont j’ai tant rêvé

Oh qu’un jour je puisse y entrer

Me reposer à tout jamais

Près de la tombe abandonnée

De Laura.

Je saurai le seuil

Au bruit de la grille rouillée

L’endroit du puits sous les tilleuls

On y buvait des jours d'été,

En écartant les giroflées,

Les mousses sombres et glacées,

Les scolopendres effrayées,

Près de la tombe abandonnée

De Laura.

Oh je voudrais tant mourir en ce jardin

A l’ombre calme des grands pins

Que s’ouvrent enfin les roses

Closes

Depuis si longtemps.

Il est un jardin

Enfoui au fond de ma mémoire

Un jardin bleu quand vient le soir

Où ont poussé deux lauriers thyms

Un jardin où j’ai tant pleuré

Oh qu’un jour je puisse y entrer

Me reposer à tout jamais

Près de la tombe parfumée

De Clara

Nous aurons des rires

Comme des vols de passereaux

De grands rires clairs de jeunes filles

Des rires frais comme des ruisseaux

Comme des rires de gens heureux

Nous réinventerons le temps

Des jours où l’on avait le temps

De parler de jardins en fleurs

Et des choses du coeur.

Oh je voudrais tant revivre en ce jardin

A l’ombre calme des grands pins

Que s’ouvrent enfin les roses

Closes

Depuis si longtemps

Є сад

Похований глибоко в моїй пам'яті

Синій сад вранці

Де виросли чорні іриси

Сад, про який я так мріяв

О, коли б я міг увійти туди

Відпочити назавжди

Біля Покинутої Могили

Від Лаури.

Я буду знати поріг

На звук іржавих воріт

Місце колодязя під липами

Ми там пили літніми днями,

Видаляючи стінні квіти,

Темні й крижані мохи,

Перелякані багатоніжки,

Біля Покинутої Могили

Від Лаури.

О, я б так хотів померти в цьому саду

У спокійній тіні високих сосен

Нехай троянди нарешті розкриються

ЗАЧИНЕНО

Так довго.

Є сад

Похований глибоко в моїй пам'яті

Синій сад, коли настає вечір

Де росли два лаври чебрецю

Сад, де я так плакала

О, коли б я міг увійти туди

Відпочити назавжди

Біля Запашної Могили

Від Клари

Ми будемо сміятися

Як політ горобців

Великий чистий сміх молодих дівчат

Свіжий сміх, як струмки

Як сміх щасливих людей

Ми заново винайдемо час

Дні, коли ми встигли

Поговорити про квітники

І речі серця.

О, я б так хотів знову жити в цьому саду

У спокійній тіні високих сосен

Нехай троянди нарешті розкриються

ЗАЧИНЕНО

Так довго