Незваный гость - Margenta

За окном — ни звука,

Словно сгинул целый мир,

Все исчезло в одночасье,

Здесь остались только мы.

Кто нас бросил в омут

Предрассветной зыбкой мглы,

Чтоб сказали мы друг другу

Все, что раньше не смогли?

Мы дышали счастьем,

Радость жизни грела нас,

И сбывались все желанья,

Так бывает только раз.

Жили, как умели,

Не по книгам, наугад,

Осушали море света,

Сокрушая берега.

Поздно для слов, поздно для слез,

День без тебя — как незваный гость!

Жизнь не обещала

Вечной верности в пути,

Было слишком много счастья,

Чтоб в ладонях унести.

Ревности не будет,

Ни проклятий – ничего,

Словно оголённый провод

Прошлое замкнуть легко…

Поздно для слов и поздно для слез,

День без тебя — как незваный гость!

За вікном - ні звуку,

Неначе згинув цілий світ,

Все зникло відразу,

Тут залишилися лише ми.

Хто нас кинув у вир

Передсвітанною хисткою імли,

Щоб сказали ми одне одному

Все що раніше не змогли?

Ми дихали щастям,

Радість життя гріла нас,

І збувалися всі бажання,

Так буває лише раз.

Жили, як уміли,

Не за книгами, навмання,

Осушували море світла,

Знищуючи береги.

Пізно для слів, пізно для сліз,

День без тебе – як непроханий гість!

Життя не обіцяло

Вічної вірності у дорозі,

Було дуже багато щастя,

Щоб у долонях забрати.

Ревнощі не буде,

Ні прокльонів – нічого,

Немов оголений провід

Минуле замкнути легко.

Пізно для слів і пізно для сліз,

День без тебе – як непроханий гість!