Мраморный ангел - Margenta

Когда заплакал мраморный ангел,

Сместился к полуночи звон предрассветный.

Когда заплакал мраморный ангел,

В соборе разбился витраж пятицветный.

Когда заплакал мраморный ангел,

Туман оказался прошит нитью черной.

Когда заплакал мраморный ангел,

Покров тишины был грозою разорван.

И ты открыла глаза…

Когда заплакал мраморный ангел,

Поверхность зеркал перестала светиться.

Когда заплакал мраморный ангел,

Печати грехов проступили на лицах.

Когда заплакал мраморный ангел,

Пунцовыми розами стали стигматы.

Когда заплакал мраморный ангел,

Кто был невиновен, тот стал виноватым.

И ты открыла глаза…

Загорелся бессмертник,

Загорелась ограда,

Пламя схвачено ветром,

Ветер дважды просить не надо…

Загорелись рябины

И состарились звезды.

Из-за дыма не видно,

Как по небу стекают слезы…

Пепел к пеплу стремится,

Тень приходит за тенью.

От огня не укрыться,

От огня мне не будет спасенья…

Ты открыла глаза,

Когда мраморный ангел заплакал…

Коли заплакав мармуровий янгол,

Змістився на півночі дзвон передсвітанковий.

Коли заплакав мармуровий янгол,

У соборі розбився вітраж п'ятикольоровий.

Коли заплакав мармуровий янгол,

Туман виявився прошитий чорною ниткою.

Коли заплакав мармуровий янгол,

Покров тиші був грозою розірваний.

І ти розплющила очі...

Коли заплакав мармуровий янгол,

Поверхня дзеркал перестала світитися.

Коли заплакав мармуровий янгол,

Печатки гріхів проступили на обличчях.

Коли заплакав мармуровий янгол,

Чорними трояндами стали стигмати.

Коли заплакав мармуровий янгол,

Хто був невинний, той став винним.

І ти розплющила очі...

Загорівся безсмертник,

Загорілася огорожа,

Полум'я схоплене вітром,

Вітер двічі просити не треба…

Загорілися горобини

І зістарилися зірки.

Через дим не видно,

Як по небу стікають сльози...

Попіл до попелу прагне,

Тінь приходить за тінню.

Від вогню не сховатися,

Від вогню мені не буде порятунку...

Ти розплющила очі,

Коли мармуровий янгол заплакав.