Woorden - Marco Borsato

Het is even over vieren en de deur valt in het slot

Ze probeerde al te slapen, maar de onweet hield haar op

Ze hoort hem zachtjes vragen of ze wakker is

Maar zij houdt wijs haar mond

Ze houdt haar vragen liever veilig binnenin

Bang dat het antwoord is dat hij een ander vond

Slikt zij haar woorden in

Ze loopt de trap af naar beneden, mijn God wat is ze mooi

De koude oorlog die zij voelt is voor hem al lang ontdooid

Hij ziet dat zij haar haren heeft geföhnd en dat ze mooi is opgemaakt

Zoals ze dat voor hem ook deed in het begin

Hij wil van alles zeggen

Maar het voelt te laat, dus hij slikt zijn woorden in

Ze ziet amper door de tranen in haar ogen

Als ze weer naar huis toe rijdt

Ze weet dat hij heus wel kan raden waar zij is

Wat even warmte leek slaat snel weer om in kilte en in spijt

Het waren armen, maar niet de armen die zij mist

En hij kan zichzelf wel slaan, voor alle keren dat hij haar heeft laten staan

Dat hij haar liefde maar voor lief genomen heeft

Hij zijn vrienden en zijn werk altijd maar voor heeft laten gaan

Want zij was toch wel daar en zij ging nergens heen

Het is even over vieren en de deur valt in het slot

Hij probeerde wel te slapen, maar al snel gaf hij het op

Hij voelt dat zij vanavond ergens anders, niet echt bij vriendinnen was

Maar zeker wil hij het niet weten

Hopend dat haar liefde ooit weer wordt zoals het was

Slikt hij zijn woorden in

Вже четверта, і двері зачинені

Вона вже намагалася заснути, але незнання не тримало її

Вона чує, як він тихо запитує, чи вона не спить

Але вона мудро тримає язика за зубами

Вона надає перевагу зберігати свої запитання всередині

Боюся, що відповідь — він знайшов когось іншого

Вона ковтає свої слова

Вона спускається сходами Боже, вона прекрасна

Холодна війна, яку вона відчуває, давно відтанула для нього

Він бачить, що вона роздула волосся і що у неї гарний макіяж

Як вона робила для нього спочатку

Він хоче все сказати

Але здається надто пізно, тому він ковтає слова

Вона ледве бачить крізь сльози на очах

Коли вона знову їде додому

Вона знає, що він може здогадатися, де вона

Те, що деякий час виглядало як спека, швидко перетворюється на холод і жаль

Вони були бідні, але не ті бідні, яких вона сумує

І він може побити себе, незважаючи на всі випадки, коли дозволяв їй стояти

Що він прийняв її любов як належне

Він завжди ставив друзів і роботу попереду

Бо вона все одно була там і нікуди не збиралася

Вже четверта, і двері зачинені

Він намагався заснути, але незабаром відмовився

Він відчуває, що сьогодні ввечері вона була десь в іншому місці, а не з друзями

Але він точно не хоче знати

Сподіваючись, що одного разу її кохання повернеться як було

Він ковтає свої слова