Desapareixíem lentament - Manel

Vaig entrar a la festa

L’amfitrió em va presentar els convidats

Vaig cridar: «he vingut a començar de zero»

Vaig acomodar-me en un sofà

Des de la finestra es veia el parc on s’avorrien uns adolescents

Vaig pensar: «On dorm?

Què veurà quan es llevi?»

Mentre desapareixíem lentament

Vaig comprar-me un saldo de trompeta, assajàvem cada nit

Estava bé tocar, però preferia barallar-me amb els veïns

Ah!

Mireu, un mi major volant, escapant-se per damunt del celobert

Vaig escriure-li alguna cançó, i què?

Mentre desapareixíem lentament

Vaig pujar a un arbre amb l’ambició de veure el Llobregat

Les banques eren guerxes i del pes se’m van tombí tombà

Les noies joves de la vila se’m van quedar mirant de lluny, rient

Ah!

La vida podia ser difícil

Mentre desapareixíem lentament

Vaig trobar una dona, vam llogar un apartament prop de Gavà

Què vam ser ella i jo tot aquell temps em temo que no us ho sabré explicar

Mai vaig dir-li en què pensava l’hemisferi més cabró del meu cervell.

Una brisa fresca, la platja deserta

Mentre desapareixíem lentament

L’ajudant del mag va treure el vel i allà seguíem, morts de fred

El públic, amb raó, emprenyat reclava que li tornessin els diners

El productor abraçava la cartera i deia: «Paciència senyors meus!

Les paraules màgiques funcionen

Però aquest parell desapareixen lentament»

El del teatre reclamava calma dient:

«Tranquils, res és tant curt ni net

Les paraules màgiques funcionen

Però aquest parell desapareixen lentament»

Я пішов на вечірку

Господар представив мене гостям

Я кричав: «Я прийшов починати з нуля».

Я влаштувався на дивані

З вікна було видно парк, де нудьгували підлітки

Я подумав: «Де ти спиш?

Що він побачить, коли встане?»

Як ми поволі зникли

Я купив собі баланс для труби, ми репетирували щовечора

Грати було нормально, але я вважав за краще битися з сусідами

Ах!

Дивись, я літаю, тікаючи над відкритим небом

Я написав йому пісню, і що?

Як ми поволі зникли

Я заліз на дерево з амбіцією побачити Льобрегат

Лави були незручні, а моя вага падав

Молоді дівчата в селі дивилися на мене здалеку, сміючись

Ах!

Життя може бути важким

Як ми поволі зникли

Я знайшов жінку, ми зняли квартиру біля Гави

Якою була ми з нею весь той час, боюся, я не зможу тобі розповісти

Я ніколи не сказав йому, про що думає найгарячіша півкуля мого мозку.

Прохолодний бриз, безлюдний пляж

Як ми поволі зникли

Помічник чарівника зняв вуаль, і ми все ще були там, мертві від холоду

Громадськість, справедливо, гнівно вимагала повернути йому гроші

Продюсер обійняв гаманець і сказав: «Потерпіть, панове!

Чарівні слова працюють

Але ця пара поволі зникає».

Той у театрі вимагав спокою, сказавши:

«Не хвилюйтеся, немає нічого такого короткого чи чистого

Чарівні слова працюють

Але ця пара поволі зникає».