Benvolgut - Manel

Benvolgut, permet-me suposar

Que malgrat que no haguem gaudit de presentació oficial

Més o menys, així com jo, estàs assabentat

De la meva existència, de les coses que faig

Benvolgut, jo ho reconec, què hi faré, covard de mi

No és que siguis cada tarda el meu tema preferit

Vostres són les promeses que ningú ja complirà

Vostres les nits que els telèfons no paraven de sonar

Però sí que et vaig veient en discos que al final no et vas endur

I alguns quina meravella, i alguns que mai tindràs prou lluny

Benvolgut, i en un somriure que fa sola caminant

I en aquella foto antiga oblidada en un calaix

Heu parat una furgoneta aprofitant

La vista privilegiada d’una ciutat

Tu assenyales l’absis romànic d’una catedral i sou joves i forts!

I sentiu l’eternitat al vostre davant!

I, benvolgut, ni sospiteu que gent com jo

Estem esperant

I que simpàtics que se us veu, i quin mal devia fer

I m’ho imagino —o ho intento— i t’asseguro que comprenc

Que encara avui, sense remei, tot trontolli un segon

Quan un amic amb bona fe pronuncia el vostre nom

Però vull pensar que tot va bé, i que no enyores aquells temps

Que fins i tot al recordar no saps per què però estàs content

I vas veient coses pel món que t’estan agradant tant

I agraeixes que entre els dos em féssiu créixer amagat

Amagat en mentidetes, en dubtes emprenyadors

En cada intuïció fugaç d’una vida millor

Amagat en «som molt joves per tenir res massa clar»

Amagat en «no sé què és, però, nena, no puc respirar»

Ai, benvolgut, que estrany si un dia et van fer mal

El meu amor, la meva sort, les meves mans

O el meu dit resseguint-li la columna vertebral!

Benvolgut, que ha arribat i es vol quedar!

Ai, aquests dits, no són senzills, de gent com jo

Que estava esperant

Benvolgut, ho deixo aquí, que sé que ets un home ocupat

Suposo que és moment d’acomiadar-me esperant

No haver-te emprenyat massa, no haver semblat un boig

Que la força ens acompanyi, adéu, fins sempre, sort!

Per si un dia ens creuem ja em disculpo, que em conec

Faré d’home seriós, esperaré darrere dret

Mentre tu li fas brometa, «veig que ara els busques alts»

Mentre tu et reivindiques com molt més elegant

Farem adéu i marxarem i ella em dirà que t’ha vist vell

I, pas a pas, ja estaràs tan lluny

Com el cretí que abans d’entrar a Història li tocava el cul

Arrambant-la contra els arbres del costat d’un institut

Ai, pobrets meus, com s’haguessin espantat

Si entre els matolls, sortim tu i jo dient

«Ei, aquí els senyors, estem esperant

Xicots, aneu fent lloc

Que estem esperant»

Шановний, дозволь вгадати

І це незважаючи на те, що нам не сподобалася офіційна презентація

Більш-менш, як і я, ти знаєш

Про моє існування, про те, що я роблю

Любий, признаюсь, що я буду робити, боягуз мене

Не те, що ти мій улюблений предмет кожного дня

Ваші обіцянки, які ніхто ніколи не виконає

Ваші ночі телефони дзвонили

Але я бачив вас на записах, які врешті-решт ви не забрали

І деякі дивовижні, а деякі ви ніколи не заберетеся досить далеко

Дорогий, і в усмішці, що змушує йти на самоті

А на тій старій фотографії, забутій у шухляді

Ви зупинили фургон, скориставшись перевагою

Привілейований вид на місто

Ти вказуєш на романську апсиду собору — ти молодий і сильний!

І відчуй перед собою вічність!

І, любий, ти навіть не підозрюєш таких, як я

Ми чекаємо

І як це гарно для вас виглядає, і яку шкоду це, мабуть, завдало

І я уявляю - або намагаюся - і запевняю вас, що розумію

Що навіть сьогодні, без ліків, усе захитується на секунду

Коли друг добросовісно вимовляє твоє ім'я

Але я хочу переконатися, що все пройшло добре, і щоб ти не пропустив ці моменти

Навіть коли ти згадуєш, ти не знаєш чому, але ти щасливий

І ти бачиш у світі речі, які тобі так подобаються

І дякую тобі за те, що змусив мене вирости прихованою між вами двома

Прихований у брехні, в заповзятливих сумнівах

У кожній швидкоплинній інтуїції кращого життя

Прихований у «ми занадто молоді, щоб мати щось занадто зрозуміле»

Заховано в "Я не знаю, що це таке, але дівчино, я не можу дихати"

На жаль, люба, як дивно, якщо одного разу вони зашкодять тобі

Моя любов, моя удача, мої руки

Або мій палець обводить його хребет!

Шановний, хто приїхав і хоче залишитися!

На жаль, ці пальчики не прості, від таких, як я

Це чекав

Любий, я залишаю це тут, що я знаю, що ти зайнята людина

Гадаю, настав час кинути її і рухатися далі

Щоб не надто розлютився, не виглядав божевільним

Нехай буде з нами сила, до побачення, удачі назавжди!

Якщо колись ми перетнемося, я прошу вибачення, я знаю сам

Я буду серйозною людиною, я буду чекати назад

Поки ти жартуєш: «Я бачу, ти зараз шукаєш їх високо».

При цьому ви стверджуєте, що ви набагато елегантніше

Ми попрощаємося і підемо, а вона скаже мені, що бачила тебе старим

І крок за кроком ти будеш так далеко

Як ідіот, який торкнувся його дупи до того, як потрапив в історію

Лізання по деревах біля середньої школи

Ой, бідолашний, як би їм було страшно

Якщо між кущами, ми з вами виходимо кажучи

«Гей, панове, ми чекаємо

Хлопці, продовжуйте звільняти місце

Чого ми чекаємо?