Un ange à terre - Manau

Derrière l’ombre de la croix il y a un chemin qui, après quelques pas,

longe un petit jardin

Et juste un peu plus bas, juste là pas très loin, oh tu verras pourquoi je ne

me sens pas bien

Ainsi il faut me croire, même les gens du moulin ont vu ce que j’ai vu mais eux

ne diront rien

Ça s’est passé un soir jusque tôt le matin, là tout près du lavoir,

j’en tremble encore des mains

Il y avait des lumières éclairant un festin, des saucisses bien en chair

frémissant dans un coin

Et à côté des feux, de grandes miches de pain, des légumes, de la bière et des

tonneaux de vin

Je ne comprenais pas tout ce qu’il se passait comme si autour de moi tout un

monde s'écroulait

Je regardais ma foi, bien cachée sous les traits de ces gens ici-bas,

pour être plus discret

Doucement, j’apprends à mieux regarder les gens

Et je vole au-dessus des frontières

En laissant tomber mes ailes à terre

Et le bruit oh crois-moi que ce monde faisait sur un plancher de bois devant

ceux qui soufflaient

Dans des poches de peaux d’animaux dont l’effet envahissait de joie les

poivrots qui buvaient

Je me sentais bizarre, je ne sais même plus si au loin le grand phare éclairait

la venue

De nouveaux rigolards dans cet endroit perdu car il était si tard et c’n'était

qu’un début

Je me revois errant complètement hagard, entouré de ces gens visiblement à part

Est-ce bien ce moment qui les rendait hilares?

Dansant, chantant,

buvant comme s’ils perdaient espoir

Doucement, j’apprends à mieux regarder les gens

Et je vole au-dessus des frontières

En laissant tomber mes ailes à terre

C’est un jeu, cet écart qu’ils avaient l’air d’aimer, une sorte de défouloir

pour la foire oubliée

Et je voyais tout ceux dont les yeux scintillaient et jugé malheureux,

c’est tout ce que j'étais

Sérieux, tu peux me croire, ce que je dis est vrai, ce n’est pas des histoires

tous ces gens s’oubliaient

Pour un petit instant, un doux moment de paix, faire un trait sur leur croix

mais juste avec une craie

Et voilà mon ami ce que j’ai vu là-bas, de l’espoir, de la vie à retrouver la

foi

J’ai donc vécu ceci entouré de dentelle, à en perdre l’envie, j’en ai brûlé mes

ailes

Doucement, j’apprends à mieux regarder les gens

Et je vole au-dessus des frontières

En laissant tomber mes ailes à terre

Doucement, j’apprends à mieux regarder les gens

Et je vole au-dessus des frontières

En laissant tomber mes ailes à terre

За тінню хреста є стежка, яка через кілька кроків,

проходить уздовж невеликого саду

І трохи нижче, не дуже далеко, ой, ви побачите, чому я цього не роблю

я погано себе почуваю

Тож повір мені, навіть люди на млині бачили те, що бачив я, але вони

нічого не скаже

Це сталося одного вечора до самого ранку, там, зовсім недалеко від пральні,

мої руки ще тремтять

Горіли вогні, що освітлювали застілля, м’ясні сосиски

тремтить у кутку

А біля багаття великі буханки хліба, овочі, пиво і

винні бочки

Я не розумів всього, що відбувається, ніби навколо мене всі

світ розпадався

Я спостерігав за своєю вірою, добре прихованою під виглядом цих людей,

бути більш стриманим

Поволі я вчуся краще дивитися на людей

І я літаю над кордонами

Опускаючи крила на землю

І шум, повір мені, лунав на дерев’яній підлозі попереду

ті, хто дув

У кишенях шкур тварин, ефект яких переповнював

п'яниці, які пили

Я відчував себе дивно, навіть не знаю, чи світив удалині великий маяк

прихід

Нові жартівники в цьому загубленому місці, тому що було так пізно і не було

тільки початок

Я бачу себе, що блукаю довкола повністю виснаженим, оточений цими людьми, помітно розділеними

Це той момент, який зробив їх веселими?

Танці, співи,

п'ють, ніби втрачають надію

Поволі я вчуся краще дивитися на людей

І я літаю над кордонами

Опускаючи крила на землю

Це гра, цей розрив, який їм, здавалося, сподобався, свого роду реліз

на забутий ярмарок

І я бачив усіх тих, чиї очі блищали і вважали нещасними,

це все, що я був

Серйозно, ви можете мені повірити, те, що я кажу, правда, це не історія

всі ці люди забули один одного

На деякий час, солодку хвилину спокою, зробіть лінію на їхньому хресті

але просто крейдою

І щоб мій друг, що я там побачив, надія, життя повернути

віра

Так я прожив це в оточенні мережив, щоб втратити бажання, я спалив своє

крила

Поволі я вчуся краще дивитися на людей

І я літаю над кордонами

Опускаючи крила на землю

Поволі я вчуся краще дивитися на людей

І я літаю над кордонами

Опускаючи крила на землю