Le vieux - Manau

Il y a du bruit, les volets claquent autour de la maison

La pluie est forte et tombe en flaque au-dessus du plafond

Le vent souffle si fort, qu’il fait trembler tous les murs

Tout est glacé dehors, au fond de son lit le vieux se rassure

Il a juste allumé, deux bougies pour s'éclairer

Puis ranimé le feu, préparé des buches coupées

Et avant de dormir, avant d’aller se coucher

Il s’est servi un bol de soupe assis devant sa cheminée

À l’extérieur le temps s’est accroché à l’hiver

Dans le noir on peut voir, quelques rayonnements d'éclairs

Ensuite le tonnerre qui s’abat sur le pays

La côte subit l’assaut d’une tempête que l’on redoute ici

Mais les yeux grands ouvert, et juste à côté de lui

Quelques photos d’hier, au mur un vieux crucifix

Il ne sait pas comment mais il sent que quelqu’un l’attend

Allongé sur son lit, le vieux repense à ses vingt ans

Et il attend sans bruits, que viennent les sourires

Et les sentiments d’une vie, qu’il a su conquérir

Oh c’est bien le temps qui crie, les joies et les folies

Oh souffle le vent, et puis rien n’est jamais fini

Il se revoit, jeune garçon entouré de ses frères

Partant pour les moissons, ce qui le rendait plutôt fier

Lui qui était si fort, prêt à manger l’univers

Il chanta plus encore quand on eut besoin de lui pour la guerre

Il est parti au champ, sans connaitre le décor

Animé par l’enfant, qui était toujours en lui

Pour cultiver la mort, la violence et la misère

Envahit de colère il ne s’en ai jamais vraiment remis

Puis vint enfin le jour, où il rencontra sa femme

Le temps fou de l’amour, sa douce et belle Suzanne

Qu’il prit épouse et mère, sous le regard de l'église

Laissant toutes les chimères du passé dont il était sous l’emprise

Et il vit sa vie tranquille, à l’ombre de ses démons

Ses enfants virent la ville, et y restèrent pour de bon

Sa femme elle est partie un très joli jour de printemps

Allongé sur son lit, le vieux revoit cet enterrement

Et il attend sans bruits, que viennent les sourires

Et les sentiments d’une vie, qu’il a su conquérir

Oh c’est bien le temps qui crie, les joies et les folies

Oh souffle le vent, et puis rien n’est jamais fini

Seul sur son lit, à revoir des bouts de sa vie d’avant

Sans aucun mépris, sans douleurs, sans mauvais sentiments

Il n’a pas de regrets, juste le besoin cette envie

D'être le plus discret, de ne pas souffrir, si vient à lui le bruit

Des roues grinçantes et tristes qui viendront sur le chemin

Ne formant pas de piste, même sur le sable très fin

Mais rien ne peut venir, la côte est bien sous l’orage

Il ne peut pas y avoir peur, la mort n’a pas tant de courage

Mais le vieux sous sa couette, senti quelques gouttelettes

Le vent glacé, la pluie, remplie ses pieds et sa tête

Comme un rêve éveillé, où tout se mélange en fait

Comme une belle histoire du passé qui serait pleinement satisfaite

Il était bien dehors, et puis mouillé jusqu’au cou

Allongé là bien mort, dans le chariot de

Personne n’oublia le vieux qui partit dans les grands vents

Soir de mauvaise pluie, paisiblement tout en chantant

Et il attend sans bruits, que viennent les sourires

Et les sentiments d’une vie, qu’il a su conquérir

Oh c’est bien le temps qui crie, les joies et les folies

Oh souffle le vent, et puis rien n’est jamais fini

Et il attend sans bruits, que viennent les sourires

Et les sentiments d’une vie, qu’il a su conquérir

Oh c’est bien le temps qui crie, les joies et les folies

Oh souffle le vent, et puis rien n’est jamais fini

Шум, віконниці грюкають по дому

Дощ сильний і калюжі над стелею

Вітер дме так сильно, що всі стіни трясе

Надворі все замерзло, на дні свого ліжка старий заспокоюється

Він просто запалив, дві свічки на світло

Потім знову розпалити вогонь, зробити нарізані поліна

І перед сном, перед сном

Він надав собі миску супу, сидячи перед каміном

Надворі погода чіплялася за зиму

У темряві видно кілька спалахів блискавок

Потім грім, що розбивається над землею

Узбережжя атакує шторм, якого тут бояться

Але очі широко розплющені, і зовсім поруч

Кілька вчорашніх картин, на стіні старе розп'яття

Він не знає як, але відчуває, що на нього хтось чекає

Лежачи на ліжку, старий згадує свої двадцять

І тихо чекає посмішок

І почуття на все життя, які він переміг

О, це час плачу, радощів і божевілля

Ой, вітер віє, а потім нічого не закінчується

Він знову бачить себе, молодого хлопчика в оточенні своїх братів

Йдучи на жнива, чим він неабияк пишався

Той, хто був таким сильним, готовий з'їсти всесвіт

Він більше співав, коли був потрібний для війни

Він пішов у поле, не знаючи краєвидів

Керував дитиною, яка завжди була в ньому

Виховувати смерть, насильство та нещастя

Переповнений гнівом, він так і не подолав його

Нарешті настав день, коли він зустрів свою дружину

Божевільний час кохання, його мила й прекрасна Сюзанна

Що він взяв дружину і матір, під погляд церкви

Залишивши всі химери минулого, яким він був у рабстві

І він живе своїм тихим життям, у тіні своїх демонів

Його діти побачили місто і залишилися там назавжди

Від дружини вона пішла дуже гарного весняного дня

Лежачи на ліжку, старий знову бачить цей похорон

І тихо чекає посмішок

І почуття на все життя, які він переміг

О, це час плачу, радощів і божевілля

Ой, вітер віє, а потім нічого не закінчується

Сам на своєму ліжку, переглядаючи фрагменти свого життя раніше

Без усякої зневаги, без болю, без поганих почуттів

Він ні про що не шкодує, лише потребує цього бажання

Бути самим стриманим, не страждати, якщо до нього доходить шум

Скрип і сумні колеса, які будуть на заваді

Без сліду, навіть на дуже дрібному піску

Але нічого не може прийти, узбережжя добре під штормом

Страху не може бути, у смерті не так багато мужності

Але старий під ковдрою відчув кілька крапель

Крижаний вітер, дощ, наповнює його ноги й голову

Як мрія, де все насправді зливається разом

Як прекрасна історія з минулого, яка була б повністю задоволена

На вулиці йому було добре, а потім мокрий по шию

Лежить там мертвий, у возі

Ніхто не забув старого, що пішов на сильному вітрі

Вечір лихого дощу, мирно під спів

І тихо чекає посмішок

І почуття на все життя, які він переміг

О, це час плачу, радощів і божевілля

Ой, вітер віє, а потім нічого не закінчується

І тихо чекає посмішок

І почуття на все життя, які він переміг

О, це час плачу, радощів і божевілля

Ой, вітер віє, а потім нічого не закінчується