Fest Noz De Paname - Manau

7 ans à peine une gamine va arriver

Arrivée vers l’inconnu un peu perdue, elle est fatiguée

Faut dire que son voyage s’est fait debout en 2ème classe

Elle vient de poser son premier pied en gare de Montparnasse

Des souvenirs d'époque, des gens qui ont bougé

Souvenir des plus anciens qui n’ont sûrement pas oublié

En 45, hé houai !

mon gars c'était ainsi

Malheureusement après la guerre le travail était à Paris

Il y a eu des basques, des auvergnats et puis des corses

Des gens de l’est ou l’ouest, du sud, du nord qui ont trouvé la force

De venir, de monter jusqu'à la capitale

Comme beaucoup de bretons venus chercher un idéal

De vie, un challenge à relever

Rien n'était écrit lorsque tous ces gens sont arrivés

Et bien sûr, toujours la tête haute et fière

Inventant le son de tous ces quartiers populaires

Un son de fest-noz qui vient de Paname

Un son qui sent bon le métro, le pavé et le macadam

Un son qui me parle plein de vague à l'âme

Un peu loin d’la Bretagne

Mais ça ne l’empêche pas d’avoir du charme

15 ans après et tout le monde veut s’amuser

S’amuser dans tous les bals, s'éclater dans les beaux quartiers

Les filles mettaient des jupes et les mecs des blousons noirs

Avant que les bals débutent fin de semaine, vendredi soir

Imaginez l’affaire, nos pères et nos grands-père

s Avec une banane remplie de gel histoire qu’elle tienne en l’air

J’veux pas critiquer, non non, je ne veux pas chambrer

A chaque époque sa mode, c’est vrai que celle là me fait marrer

Il y avait aussi les plus caïds, les plus costauds

Qu’allaient foutre la merde dans toutes les soirées,

tous les bals à Jo

Ça se cognait’sec du côté des quais de Seine

A coups de pieds et à coups de poings,

ça se finissait même à coups de chaînes

Mais malgré ça, tout le monde était collé-serré

Les mains sur les hanches ou bien les fesses

On appelait ça guincher

Et l’orchestre jouait jusqu’au petit matin

Reprenant toutes les chansons

Chantant tous ces refrains

Fest-noz de Paname, de la Tour Eiffel à Notre Dame

Fest-noz pour ces dames sur le trottoir, le cœur en larmes

Les années sont passées comme le métropolitain

Et rien n’a changé à part les murs avec le papier peint

Mais certains vieux ont toujours des difficultés

Difficile de s’intégrer pour les piliers d’communautés

Avoir la terre natale qui coule dans les veines

Et voir la mer en carte postale,

c’est sûr que ça leur fait de la peine

Mais non, non, il n’y a pas toujours de chagrin

Comme les vieux 45 tours, ça fait «Je ne regrette rien»

Non moi non plus j’regrette rien et j' le signe

Remerciant tous ces anciens d’apporter ces racines

7 років прийде дитина

Приїхала назустріч невідомому трохи розгублена, вона втомилася

Треба сказати, що його подорож проходила стоячи в 2-му класі

Вона щойно ступила на станцію Монпарнас

Спогади про часи, людей, які переїхали

Пам'ять про найстаріших, які точно не забули

У 45, привіт, хуай!

мій хлопчик це було так

На жаль, після війни робота була в Парижі

Були баски, оверньяни, а потім корсиканці

Люди зі сходу чи заходу, з півдня, з півночі, які знайшли в собі сили

Приїхати, покататися до столиці

Як і багато бретонців, які прийшли шукати ідеалу

Життя – це виклик, на який потрібно зустрітися

Нічого не було написано, коли всі ці люди прийшли

І, звичайно, завжди з високо піднятою головою

Вигадуючи звук усіх цих популярних районів

Звук fest-noz, який приходить з Панами

Звук, який пахне метро, ​​бруківкою та щебнем

Звук, який говорить до мене, повний хвиль до душі

Трохи далеко від Бретані

Але це не заважає йому бути чарівним

15 років потому, і всі хочуть повеселитися

Розважайтеся на всіх балах, розважайтеся в елітних кварталах

Дівчата носили спідниці, а хлопці чорні жакети

Перед початком балів у вихідні, п’ятницю ввечері

Уявіть собі угоду, наших батьків і наших дідів

s З бананом, наповненим гелем, щоб він тримався на повітрі

Я не хочу критикувати, ні, ні, я не хочу камерувати

Кожна епоха має свою моду, правда, ця мене смішить

Були й найбільші, найсильніші

До біса всі вечірки,

всі кульки на Джо

Він висох на узбіччі набережних Сени

З ударами ногами та руками,

це навіть закінчилося ланцюгами

Але, незважаючи на це, всі були приклеєні

Руки на стегнах або сідницях

Ми назвали це Guincher

А оркестр грав до світанку

Кавер на всі пісні

Співають усі ці приспи

Fest-noz в Панаме, від Ейфелевої вежі до Нотр-Дам

Фест-ноз для цих дам на тротуарі із серцем у сльозах

Минали роки, як митрополит

І нічого не змінилося, крім стін із шпалерами

Але деякі люди похилого віку все ще мають труднощі

Важко інтегруватися для опор громад

Щоб рідна земля текла по жилах

І побачити море на листівці,

це їм точно шкодить

Але ні, ні, не завжди буває горе

Як і в старих 45-х, це звучить «Я ні про що не шкодую»

Ні я, ні я ні про що не шкодую і підписую

Дякую всім тим старшим за те, що вони принесли це коріння