Feu Follet - Manau

Trop petit pour comprendre

Trop jeune pour savoir attendre

Trop d’envies de bouger

Beaucoup trop de rêves assimilés

Feu Follet veux partir et demander à ses parents

La permission de découvrir ce qu’il se passe chez les vivants

Un refus net catégorique et sans bavure

Autour de lui tout s’arrête

Mais comment tenter l’aventure

Feu Follet a grandi et veut voir à tout prix le monde

Il sait qu’il est bien ici, mais son village est une tombe

Mais Feu Follet ne change pas et n’en fait qu'à sa tête

Il mit sur lui un drap avec 2, 3 paires de chaussettes

Et s'éloigna au plus vite, s’enfuit de sa pierre

Sans regarder derrière lui quittant son cimetière

On l’appelait Feu Follet

Il fait c’qu’il lui plait

Et Houai !

Feu Follet arrive tranquille au village d'à côté

Première rencontre effectuée, le pauvre est tombé sur Mémé

Il a gouté aux Bang Bang

«Faut pas m’faire chier !»

Imagine la fuite que le petit a très vite entamée

Un feu follet dans la nuit qui court dans les ruelles

C’est ce qu’on dit ici et dans le commun des mortels

Même si certaines personnes racontent des histoires

En disant que Mémé bourrée a tiré sur les néons d’un bar

Mai Feu Follet, lui sait bien qu’il a failli mourir

Et s’dit qu’chez les humains les armes à feu faut les interdire

Il s’arrêta essoufflé près d’un lampadaire

Les idées brouillées, avait-il posé ses pieds en enfer?

Feu Follet attend là, seul avec ses souvenirs

Sans se préoccuper du soleil qui commence à venir

Il a passé tout son temps à se demander

En écoutant les parents peut-être que je n’aurai pas déconné

Un feu follet en galère qui pleure et perd son âme

En train de prier Saint Pierre pour garder juste un peu de flamme

Vous n’avez jamais vu ça, hé bien ça rend triste

Je me souviens de la Seine en sortant de l’amicale des boulistes

J’ai vu Feu Follet de mes yeux s'éteindre et tomber

Ca m’a rendu malheureux, mais pour vous dire la vérité

J’me suis réveillé éméché près d’un lampadaire

Trois paires de chaussettes aux pieds, un drap, mon esprit à l’envers

занадто малий, щоб зрозуміти

Занадто молодий, щоб знати, як чекати

Занадто багато спонукань до руху

Занадто багато засвоєних снів

Феу Фолле хоче піти і запитати у батьків

Дозвіл дізнатися, що відбувається з живими

Категорична і чиста відмова

Навколо нього все зупиняється

Але як спробувати пригоду

Феу Фоллет виріс і хоче побачити світ будь-якою ціною

Він знає, що йому тут добре, але його село — могила

Але Феу Фолле не змінюється і робить, що йому заманеться

Поклав на нього простирадло з 2, 3 парами шкарпеток

І пішов якнайшвидше, втік від свого каменя

Не озирнувшись, покидає своє кладовище

Він називався Feu Follet

Він робить те, що йому подобається

І Вау!

Феу Фоллет тихо приходить до наступного села

Вперше зіткнувшись, бідняки впали на бабусю

Він скуштував Bang Bang

— Не дратуйте мене!

Уявіть, який витік почався у малого дуже швидко

Вночі, що бігають вуличками, бігають огоньки

Так кажуть тут і в простому люді

Хоча деякі люди розповідають історії

Сказавши, що п’яна бабуся розстріляла неонові вогні в барі

Май Феу Фоллет, він знає, що ледь не помер

І каже собі, що серед людей вогнепальну зброю треба заборонити

Він зупинився, задихаючи, біля ліхтарного стовпа

Розгублений, він ступив у пекло?

Феу Фоллет чекає там наодинці зі своїми спогадами

Не хвилюючись, що сонце почне заходити

Весь час він дивувався

Послухавши батьків, можливо, я не зіпсувався

Бореться огонечок, який плаче і втрачає душу

Молитва до святого Петра, щоб він зберіг лише маленьке полум’я

Ви ніколи цього не бачили, ну, вам це сумно

Я пам’ятаю, як Сена вийшла з асоціації боулерів

Я бачив, як Фей Фоллет вийшов і впав

Це зробило мене нещасним, але, по правді кажучи

Я прокинувся напідпитку біля ліхтарного стовпа

Три пари шкарпеток на ногах, простирадло, мій розум догори дном