A fuir tout ce qui brille - Manau

Une pluie fine tombe sur la tête de tous ces hommes

L’orage qui arrive est tout près de ce décorum

A quelques pas de là, derrière ces collines

Au pays des rois, il pourra faire trembler les cimes

De ces plus grands sapins qui bordent la plaine

Pas loin de ces chiens, ces vauriens, amateurs de haine

Qui obéissent au fouet depuis quʼils sont nés

Toujours pressés, aux aguets, afin de pouvoir commencer

Lui qui attend, ici, bien auprès des siens

Ecoute le bruit.

Cʼest ainsi que lʼon se souvient

Des gouttes dʼeau qui tappent sur le fer forgé

De ces armures, de ces casques, de ces lances et ces épées

Il a les mains qui tremblent et les yeux mouillés

Ici, pour lui, tout ressemble à une mort éveillée

Rien ne sera plus jamais comme avant

Aujourdʼhui, il meurt ou tue.

Et voilà ce quʼest son présent

A fuir tout ce qui brille, je nʼai jamais su vraiment avancer

A éviter le pire, jʼai vécu de côté

Alors, pour un empire, je ne serai plus jamais le dernier

Sourire à lʼavenir me fait danser

Et cette peur quʼil a en lui ne le quitte pas

Comment laisser cette envie de sʼenfuir loin de là

Loin de tous ces démons qui viennent et font face

Ceux qui savent que les monts sont des ponts quand fondent les glaces

Cʼest son premier combat, son premier défi

Lʼheure qui fait sonner le glas, ici bas, loin des cris

De ce petit enfant quʼil était jadis

Ce garçon, devenu grand, est maintenant père pour un fils

Il se demande encore sʼil a bien vécu

Près du baiser de la mort.

Certains hommes ne savent plus

Tels des gamins perdus dans le grand brouillard

Sera-t-il ici lʼElu, parmi tous ces fous dans le noir

Et cette ombre qui se rapproche en rang de bataille

Tel un dragon déchaîné, elle semble être sans faille

Prête à tout dévorer, brûlant tout sur son sillage

Ecrasant la moindre armée qui voudra faire preuve de courage

Elle ne se rend pas compte de tout ce qui est

Loin des légendes et des contes.

Ce côté-ci est mauvais

Et rien ne pourra vraiment écraser

Ces hommes unis sous le vent, qui nʼont quʼune envie: Exister

Lui qui se sent plus fort loin dʼces avatars

Entouré par tous ces corps bien plus forts que des remparts

Sait que la fin nʼest pas déjà signée

Quʼaujourdʼhui nʼest pas demain et que rien ici nʼest gagné

На голови всіх цих людей падає дрібний дощ

Майбутня буря близька до цього прикрасу

За кілька кроків, за тими пагорбами

У країні королів він може похитнути вершини

З тих найвищих ялин, що височіють рівнину

Недалеко ці собаки, ці негідники, любителі ненависті

Які підкоряються батогу від народження

Завжди поспішаючи, на чеку, щоб мати можливість почати

Той, хто чекає, тут, поруч зі своєю родиною

Прислухайтеся до шуму.

Так ми пам’ятаємо

Краплі води потрапляють на кованого заліза

З них обладунки, шоломи, списи і мечі

У нього тремтячі руки і сльозяться очі

Тут для нього все схоже на смерть наяву

Ніщо ніколи не буде таким, як було раніше

Сьогодні він помирає або вбиває.

І ось що його сьогодення

Тікаючи від усього цього блиску, я ніколи не знав, як рухатися далі

Щоб уникнути найгіршого, я жив на стороні

Тому для імперії я ніколи не буду останнім

Посмішка у майбутнє змушує мене танцювати

І цей страх, який він у ньому, не покидає його

Як дозволити цьому потягу втекти звідти

Далеко від усіх цих демонів, які приходять і зустрічаються

Ті, хто знає, що гори – це мости, коли тане лід

Це його перший бій, його перший виклик

Година, що б’є смерть, тут, унизу, далеко від криків

Тією маленькою дитиною, якою він колись був

Цей дорослий хлопчик тепер є батьком сина

Він досі думає, чи добре він жив

Близько до поцілунку смерті.

Деякі чоловіки вже не знають

Як діти, загублені у великому тумані

Чи буде він Єдиним тут, серед усіх цих дурнів у темряві

І ця тінь, що наближається в бойовому чині

Як розлючений дракон, вона здається бездоганною

Готовий все зжерти, спаливши все на своєму сліді

Розгромлення меншої армії, яка проявить мужність

Вона не усвідомлює всього, що є

Далеко від легенд і переказів.

Ця сторона погана

І ніщо не може справді розчавити

Ці чоловіки об’єдналися під вітром, які мають лише одне бажання: існувати

Той, хто почувається сильнішим від цих аватарів

Оточений усіма цими тілами набагато міцніше валів

Знає, що кінець ще не підписаний

Що сьогодні не завтра і тут нічого не виграно