запястья - макулатура

Память всё ещё отправляет в Одессу

К домику, спуску на пляж, велотрассе

Мы, конечно, еще были бы вместе

Если бы тебя обрюхатил

А я поверил, и не просчитывал зря,

Но если предложат поменяться местами

Стать человеком, получившим тебя —

Я откажусь и не стану

Эта боль всё же слаще чужого счастья

Мы всё ещё там, на колесе обозрения

Ты бы, конечно, со мной осталась

Если бы умер в тот день я

После прогулки, сидра, фалафеля

Мы засунули ступни в соленые волны

Мне даже нечего было сказать тебе —

Радость глупа и безмолвна

Я сочинил самый сложный сценарий

Расписывал завтра, гуляя по улице

Победитель ничего не получает

Ты уехала и не вернулась

Но я продолжаю искать тебя в каждой

Шепчу со страниц и песен всегда

Программирую мир скрытой рекламой

Чтобы услышать «Да»

Столько сочувствия, столько тоски —

Эти чужие глаза, как бычки;

И я перед ними у себя на листки

Книга, которой поставили три

Одни селфаки в её инстаграме

Зовёт меня выпить, и я соглашаюсь

С первого глотка становится страшно

Говорить о тебе словами

Где ты теперь?

Только не рассказывай

Мне итак уже все рассказали

И я гремлю испанскими сапогами

Вокруг вашего дома, расхаживая

Холодные волны, рассветное зарево

Я на глубине или над облаками?

Пью тебя как элеутерококк перед экзаменами

Моя комната — это моя барокамера

И я не хотел идти к тебе с цветами

Кружил бы, как шмель, радуясь запаху

Представляю, что будет, когда опоздаю —

На всю жизнь, а не на Вуди Аллена

Меня окружают пустые предметы

И я называю их твоим именем

Они молча стоят в ночной темноте;

Они как будто живые!

Твои запястья тонкие, как стрелки часов

Отчитывающих мои последние моменты

Твои ёбыри — мои ассистенты

Ты с ними, чтобы глубже понять мою любовь

Пам'ять все ще відправляє до Одеси

До будиночка, спуску на пляж, велотрасе

Ми, звичайно, ще були би разом

Якщо б тебе обрюхатіл

А я повірив, і не прораховував даремно,

Але якщо запропонують помінятися місцями

Стати людиною, яка отримала тебе —

Я відмовлюся і не стану

Цей біль все ще солодший за чуже щастя

Ми все ще там, на колі огляду

Ти, звичайно, зі мною залишилася

Якщо б помер у той день я

Після прогулянки, сидру, фалафелі

Ми засунули ступні в солені хвилі

Мені навіть не було чого сказати тобі

Радість дурна і безмовна

Я написав найскладніший сценарій

Розписував завтра, гуляючи по вулиці

Переможець нічого не отримує

Ти поїхала і не повернулася

Але я продовжую шукати тебе в кожний

Шепчу зі сторінок і пісень завжди

Програмую світ прихованою рекламою

Щоб почути «Так»

Стільки співчуття, стільки туги —

Ці чужі очі, як бички;

І я перед ними у себе на листки

Книга, якій поставили три

Одні селфаки в інстаграмі

Закликає мене випити, і я погоджуюся

З першого ковтка стає страшно

Говорити про тебе словами

Де ти тепер?

Тільки не розповідай

Мені то вже всі розповіли

І я гримлю іспанськими чоботями

Навколо вашого будинку, походжаючи

Холодні хвилі, світанкова заграва

Я на глибині чи над хмарами?

П'ю тебе як елеутерокок перед іспитами

Моя кімната — це моя барокамера

І я не хотів йти до тебе з квітами

Кружив би, як джміль, радіючи запаху

Уявляю, що буде, коли запізнюся —

На все життя, а не на Вуді Аллена

Мене оточують порожні предмети

І я називаю їх твоїм ім'ям

Вони мовчки стоять у нічній темряві;

Вони наче живі!

Твої зап'ястя тонкі, як стрілки годинника

Що звітують мої останні моменти

Твої ебирі - мої асистенти

Ти з ними, щоб глибше зрозуміти моє кохання