падение - макулатура

Я выпал из жизни, как человек прервавший чтение

Посмотреть в окно на воскресенье, люди вдруг замерли

Под небом серым, такие бессмысленные в выходном дне

Я смотрю на них сверху и мне хочется спрыгнуть с балкона

И взять за рукав первого прохожего сказать

Что одиночество хуже любого вместе проведенного дня

Даже когда мы ссорились из-за денег

Потом я уехал работать в Петербург

С человеком похожим на Криса Пенна

Работа сорвалась и я вернулся, и вдруг ты купила мне олимпийку

На последние, и внезапно я устроился работать в пиаре

Мы впервые перестали считать копейки, мы впервые почти-что

Сорили деньгами, оплатили квартиру, поехали в отпуск вместе

И как я стеснялся говорить на английском

Люблю тебя так, что мне хочется прыгнуть с балкона навстречу миру и мы

Берёмся за руки: ты успешный инженер, я какая-то хуйня из креативного класса,

входим в длинный-предлинный тоннель,

А на выходе выливается розовая биомасса

В нас тонут дворы, деревья, прохожие, собаки и дети, квартиры кучи листьев

Нам больше не о чем волноваться и тревожиться

Ты, я и наш квартал навсегда обнялись,

Но меня отвлекает какой-то шорох

В квартире отклеились обои или капает вода

Как будто всё о чем я думаю, скоро исчезнет навсегда

Смерть не разрешает делать паузу

Я хотел нажать на стоп и оторваться на секунду

Поездка на старом икарусе с обрыва вниз одиноким зайцем

Сравнима с моим будним днём

Сравнима с каждой минутой жизни

В финале этого нудного фильма мы повисаем над пропастью

И ничего не происходит

Путешествие возобновляется, я перестал считать, меня уже не тошнит

В салоне весят фотографии первой квартиры нашей, я могу

Разобрать их на ощупь: вот старый холодильник с этикетками

От бананов, книжки на полу, которые мы воровали, там была

Даже биография Джонни Деппа, вот самый обычный мост и моя

Сигарета потухла и мой вопрос остался без ответа, замерз

Телефон и все деньги попадали в реку, потом ты нашла работу,

А я еще один повод умереть от тебя и счастья под столом вместе с Томом Йорком

Одиночество — холодный камень, мешающий говорить

Нелепые движения руками, испорченные дни, прожитые

Взаперти без надежды

Я прячусь от тебя, как крошка хлеба

Застрявшая в кнопках ноутбука и все же хочу попасть на белый свет

Рассказать тебе, что я существую, что я обновляю страницу

Держу в руках сам себя и креплюсь понемногу, но вот автобус

Падает в пропасть снова приближается полдень воцаряется страх

Беремся за руки: ты успешный инженер, я какая-то хуйня из креативного класса,

входим в длинный-предлинный тоннель,

А на выходе выливается розовая биомасса

В нас тонут дворы, деревья, прохожие, собаки и дети, квартиры кучи листьев

Нам больше не о чем волноваться и тревожиться

Ты, я и наш квартал навсегда обнялись,

Но меня отвлекает какой-то шорох

В квартире отклеились обои или капает вода

Как будто всё о чем я думаю, скоро исчезнет навсегда

Смерть не разрешает делать паузу

Я хотел нажать на стоп и оторваться на секунду

Поездка на старом икарусе с обрыва вниз одиноким зайцем

Сравнима с моим будним днём

Сравнима с каждой минутой жизни

В финале этого нудного фильма мы повисаем над пропастью

И ничего не происходит

Я випав із життя, як людина, що перервала читання

Подивитися у вікно на неділю, люди раптом завмерли

Під сірим небом, такі безглузді у вихідному дні

Я дивлюся на них зверху і мені хочеться зістрибнути з балкона

І взяти за рукав першого перехожого сказати

Що самотність гірша за будь-який разом проведений день

Навіть коли ми сварилися через гроші

Потім я поїхав працювати в Петербург

З людиною схожою на Кріс Пенна

Робота зірвалася і я повернувся,і раптом тикупила мені олімпійку

На останні, і раптом я влаштувався працювати в піарі

Ми вперше перестали рахувати копійки, ми вперше майже що

Смітили грошима, сплатили квартиру, поїхали у відпустку разом

І як я соромився говорити англійською

Люблю тебе так, що мені хочеться стрибнути з балкона назустріч світу і ми

Беремося за руки: ти успішний інженер, я якась хуйня з креативного класу,

входимо в довгий-довжелезний тунель,

А на виході виливається рожева біомаса

У нас тонуть подвір'я, дерева, перехожі, собаки та діти, квартири купи листя

Нам більше не про що хвилюватися і тривожитися

Ти, я і наш квартал назавжди обнялися,

Але мене відволікає якийсь шурхіт

У квартирі відклеїлися шпалери або капає вода

Ніби все про чому я думаю, скоро зникне назавжди

Смерть не дозволяє робити паузу

Я хотів натиснути на стоп і відірватися на секунду

Поїздка на старому ікарусі з обриву вниз самотнім зайцем

Порівняна з моїм буднім днем

Порівняна з кожною хвилиною життя

У фіналі цього нудного фільму ми повисаємо над прірвою

І нічого не відбувається

Подорож відновлюється, я перестав рахувати, мене вже не нудить

У салоні важать фотографії першої квартири нашої, я можу

Розібрати їх на дотик: ось старий холодильник з етикетками

Від Бананів, книжки на підлозі, які ми крали, там була

Навіть біографія Джонні Деппа, ось звичайнісінький міст і моя

Сигарета згасла і моє питання залишилося без відповіді, замерзло

Телефон і всі гроші потрапляли в річку, потім ти знайшла роботу,

А я ще один привід померти від тебе та щастя під столом разом з Томом Йорком

Самотність — холодний камінь, що заважає говорити

Безглузді рухи руками, зіпсовані дні, прожиті

Під замком без надії

Я ховаюся від тебе, як крихта хліба

Застрягла в кнопках ноутбука і все хочу потрапити на біле світло

Розповісти тобі, що я існую, що я оновлюю сторінку

Тримаю в руках сам себе і кріплюся потроху, але ось автобус

Падає в прірву знову наближається опівдні панує страх

Беремося за руки: ти успішний інженер, я якась хуйня з креативного класу,

входимо в довгий-довжелезний тунель,

А на виході виливається рожева біомаса

У нас тонуть подвір'я, дерева, перехожі, собаки та діти, квартири купи листя

Нам більше не про що хвилюватися і тривожитися

Ти, я і наш квартал назавжди обнялися,

Але мене відволікає якийсь шурхіт

У квартирі відклеїлися шпалери або капає вода

Ніби все про чому я думаю, скоро зникне назавжди

Смерть не дозволяє робити паузу

Я хотів натиснути на стоп і відірватися на секунду

Поїздка на старому ікарусі з обриву вниз самотнім зайцем

Порівняна з моїм буднім днем

Порівняна з кожною хвилиною життя

У фіналі цього нудного фільму ми повисаємо над прірвою

І нічого не відбувається