Некоторый рисунок - макулатура

Все мы диванные авантюристы

Поэты без стихов

Сонные тетеревы

Ищем табак пустивший корни

В швы брючных карманов

Проветриваем боксерские перчатки

Бельмондо на последнем дыхании

С папиросой в уголке рта

Только не такие обаятельные

Когда мы подходим к зеркалу

Видим большую кастрюлю манной каши

И растопленное сливочное масло посередине

Так часто слышали сигнализацию

Охотники за привидениями

Спускались по шесту, прыгали в машину

Которая раскачиваясь пересекала ночью

И приезжал на ложный вызов

Что мы перестали готовиться

Даже когда я говорю «мы»

Имею в виду только себя

Я не хочу никакой стаи

Не хочу открываться друзьям

Мне хватает воображения

Чтобы быть кем угодно

Обывателем, любителям кофе, самураем

Без хозяина, без флага

Без семьи, без врагов

Без меча, без любовницы

Без пояса, без чувства юмора

Без доходов, без жилплощади

Без обуви, без почвы под ногами

Без занавесок на окнах

Вот некоторый рисунок

Чтобы закрепить последний образ

Окно в комнате было действительно огромное, как в аэропорте

И женщина которая тогда была со мной

Вытянулась на цыпочках, чтобы курить в форточку

Ей даже пришлось вспорхнуть

За окном стелился туман, мокрый снег

Ветер, как будто подхватывал звездную перхоть

И размазывал ее по стенам домов

От чего их Петербургская желтизна

Превращалась в позолоту

Для тех, кому воображение отвалили по демпингу

В этих чумазых домах жили вертухаи

От работы их отделяла одна дорога

И несколько сугробов

И вот она тюрьма «Кресты»

Я лежал на вогнутом матрасе, на скрипучей кровати

Доставшийся от прежних обитателей

Этой огромной холодной квартиры

Я был накурен и мой член стоял так

Что боль отдавалась в барабанные перепонки

Занавесок на окнах не было

И женщина прильнула грудью к стеклу

Через всю площадь которого сравнимую

С футбольным полем проходила трещина

Всі ми дивані авантюристи

Поети без віршів

Сонні тетереви

Шукаємо тютюн, що пустив коріння

Шви брючних кишень

Провітрюємо боксерські рукавички

Бельмондо на останньому подиху

З цигаркою в куточку рота

Тільки не такі привабливі

Коли ми підходимо до дзеркала

Бачимо велику каструлю манної каші

І розтоплена вершкове масло посередині

Так часто чули сигналізацію

Мисливці за привидами

Спускалися по шості, стрибали в машину

Яка розгойдуючись перетинала вночі

І приїжджав на хибний виклик

Що ми перестали готуватися

Навіть коли я говорю «ми»

Маю на увазі тільки себе

Я не хочу жодної зграї

Не хочу відкриватися друзям

Мені вистачає уяви

Щоб бути будь-ким

Обивателем, любителям кави, самураєм

Без господаря, без прапора

Без сім'ї, без ворогів

Без меча, без коханки

Без пояса, без почуття гумору

Без доходів, без житлоплощі

Без взуття, без ґрунту під ногами

Без завісок на вікнах

Ось якийсь малюнок

Щоб закріпити останній образ

Вікно в кімнаті було справді величезне, як в аеропорті

І жінка, яка тоді була зі мною

Витяглася навшпиньки, щоб палити в кватирку

Їй навіть довелося спалахнути

За вікном стелився туман, мокрий сніг

Вітер ніби підхоплював зоряну лупу

І розмазував її по стенам будинків

Від чого їх Петербурзька жовтизна

Перетворювалася на позолоту

Для тих, кому уяву відвалили по демпінгу

У цих замурзаних будинках жили вертухаї

Від роботи їх відокремлювала одна дорога

І кілька кучугур

І ось вона в'язниця «Хрести»

Я лежав на увігнутому матраці, на скрипучому ліжку

Той, хто дістався від колишніх мешканців

Цієї величезної холодної квартири

Я був накурений і мій член стояв так

Що біль віддавався в барабанні перетинки

Фіранок на вікнах не було

І жінка припала грудьми до скла

Через всю площу якого можна порівняти

З футбольним полем проходила тріщина