Не знать - МакSим

Допей до дна.

Не плачь, мой свет.

Теперь слова, как в марте снег.

Лети одна.

Узнай ответ.

Его глаза… В них правды нет.

Никогда не станет теплей твоё любимое фото.

Он не станет родней, теперь у зеркала, кто ты?

Называйся смелее, тебе к лицу эти розы;

-

И стихи про любовь стали банальною прозой.

Припев:

Расставаний, слёз довольно,

Мне уже не больно!

Я хочу бежать!

Я хочу дышать свободно, ветер в поле вольный;

И тебя не знать;

и тебя не знать.

Гори огнём Морской причал

И дом чужой, и ты — мой рай.

Лети одна в свой дивный край,

Где храм — река в сырой январь.

Никогда не станет теплей твоё любимое фото.

Он не станет родней, теперь у зеркала, кто ты?

Называйся смелее, тебе к лицу эти розы;

-

И стихи про любовь стали банальною прозой.

Припев:

Расставаний, слёз довольно,

Мне уже не больно!

Я хочу бежать!

Я хочу дышать свободно, ветер в поле вольный;

И тебя не знать;

и тебя не знать.

Расставаний, слёз довольно,

Мне уже не больно!

Я хочу бежать!

Я хочу дышать свободно, ветер в поле вольный;

И тебя не знать;

и тебя не знать.

Допей до дна.

Не плачь, мой свет.

Теперь слова, как в марте снег.

Допий до дна.

Не плач, моє світло.

Тепер слова, як у березні сніг.

Лети одна.

Дізнайся відповідь.

Його очі… В них правди немає.

Ніколи не стане тепліше твоє улюблене фото.

Він не стане ріднішим, тепер у дзеркала, хто ти?

Називайся сміливіше, тобі до лиця ці троянди;

-

І вірші про кохання стали банальною прозою.

Приспів:

Розлучень, сліз досить,

Мені вже не боляче!

Я хочу бігти!

Я хочу дихати вільно, вітер у полі вільний;

І тебе не знати;

і тебе не знати.

Горі вогнем Морський причал

І будинок чужий, і ти — мій рай.

Лети одна в свій дивний край,

Де храм — річка в сирий січень.

Ніколи не стане тепліше твоє улюблене фото.

Він не стане ріднішим, тепер у дзеркала, хто ти?

Називайся сміливіше, тобі до лиця ці троянди;

-

І вірші про кохання стали банальною прозою.

Приспів:

Розлучень, сліз досить,

Мені вже не боляче!

Я хочу бігти!

Я хочу дихати вільно, вітер у полі вільний;

І тебе не знати;

і тебе не знати.

Розлучень, сліз досить,

Мені вже не боляче!

Я хочу бігти!

Я хочу дихати вільно, вітер у полі вільний;

І тебе не знати;

і тебе не знати.

Допий до дна.

Не плач, моє світло.

Тепер слова, як у березні сніг.