Знаешь ли ты - МакSим

Я так привыкла жить одним тобой, одним тобой.

Встречать рассвет и слышать, как проснешься не со мной.

Мне стало так легко дышать в открытое окно

И повторять ей лишь одно:

Знаешь ли ты, вдоль ночных дорог

Шла босиком, не жалея ног.

Сердце его теперь в твоих руках,

Не потеряй его и не сломай.

Чтоб не нести вдоль ночных дорог

Пепел любви в руках, сбив ноги в кровь.

Пульс его теперь в твоих глазах,

Не потеряй его и не сломай.

И в январе пусть бьется серый дождь к нему в окно.

Пусть обнимает не меня, но помнит все равно.

И пусть случайно мое имя вслух произнесет,

И пусть молчит, что все же помнит.

А за окном сжигает фонари проклятый дождь.

Мой нежный мальчик, ты прости меня за эту дрожь.

И пусть сквозь слезы прошептала тихое «прощай»,

Не забывай, не забывай.

Знаешь ли ты, вдоль ночных дорог

Шла босиком, не жалея ног.

Сердце его теперь в твоих руках.

Не потеряй его и не сломай.

Чтоб не нести вдоль ночных дорог

Пепел любви в руках сбив ноги в кровь.

Пульс его теперь в твоих глазах.

Не потеряй его и не сломай.

Знаешь ли ты, вдоль ночных дорог

Шла босиком, не жалея ног.

Сердце его теперь в твоих руках.

Не потеряй его и не сломай.

Чтоб не нести вдоль ночных дорог

Пепел любви в руках сбив ноги в кровь.

Пульс его теперь в твоих глазах.

Не потеряй его...

Я так звикла жити одним, одним.

Зустрічати світанок і чути, як прокинешся не зі мною.

Мені стало так легко дихати у відчинене вікно

І повторювати їй лише одне:

Чи знаєш ти, вздовж нічних доріг

Ішла босоніж, не шкодуючи ніг.

Серце його тепер у твоїх руках,

Не втрати його і не зламай.

Щоб не нести вздовж нічних доріг

Попіл кохання в руках, збивши ноги в кров.

Пульс його тепер у твоїх очах,

Не втрати його і не зламай.

І в січні нехай б'ється сірий дощ у вікно.

Нехай обіймає не мене, але все одно пам'ятає.

І нехай випадково моє ім'я вголос вимовить,

І нехай мовчить, що все ж таки пам'ятає.

А за вікном спалює ліхтарі проклятий дощ.

Мій ніжний хлопчик, ти пробач мені за це тремтіння.

І нехай крізь сльози прошепотіла тихе «прощай»,

Не забувай, не забувай.

Чи знаєш ти, вздовж нічних доріг

Ішла босоніж, не шкодуючи ніг.

Серце його тепер у твоїх руках.

Не втрати його і не зламай.

Щоб не нести вздовж нічних доріг

Попіл кохання в руках, збивши ноги в кров.

Пульс його тепер у твоїх очах.

Не втрати його і не зламай.

Чи знаєш ти, вздовж нічних доріг

Ішла босоніж, не шкодуючи ніг.

Серце його тепер у твоїх руках.

Не втрати його і не зламай.

Щоб не нести вздовж нічних доріг

Попіл кохання в руках, збивши ноги в кров.

Пульс його тепер у твоїх очах.

Не втрати його...