МОЙ РАЙ - МакSим

Наверное, это мой рай — искать его отражение

В предметах чёрного цвета, и слышать в голосе май

Наверное, это мой рай в лучах оконного света

Так близко кажется небо, когда глаза цвета рай.

И хорошо, что он не знает про такую как я

И что в мечтах моих ванильные снежинки — зима

А под шагами босоногими метели и лёд

Он больше никогда из мыслей моих не уйдёт.

И мне не стыдно закричать о том, что это любовь

Его слова на три минуты так прожгли мою кровь

Я продолжаю повторять себе, что всё хорошо

Но понимаю, он мне нужен, нужен ещё.

Наверное, это мой рай — бродить, срывая букеты

Так их, спасая от ветра, и врать, что дарят цветы

Конечно, если б не ты, я не встречала б рассветы

Твоей холодной планеты, в которой делят мосты.

И хорошо, что он не знает про такую как я,

И что в мечтах моих ванильные снежинки — зима,

А под шагами босоногими метели и лёд.

Он больше никогда из мыслей моих не уйдёт.

И мне не стыдно закричать о том, что это любовь

Его слова на три минуты так прожгли мою кровь

Я продолжаю повторять себе, что всё хорошо

Но понимаю, он мне нужен, нужен ещё.

И хорошо, что он не знает про такую как я

И что в мечтах моих ванильные снежинки — зима

А под шагами босоногими метели и лёд

Он больше никогда из мыслей моих не уйдёт.

И мне не стыдно закричать о том, что это любовь

Его слова на три минуты так прожгли мою кровь

Я продолжаю повторять себе, что всё хорошо

Но понимаю, он мне нужен, нужен ещё.

Напевно, це мій рай – шукати його відображення

У предметах чорного кольору і чути в голосі травень

Напевно, це мій рай у променях віконного світла

Так близько здається небо, коли очі кольору рай.

І добре, що він не знає про таку, як я

І що в мріях моїх ванільні сніжинки – зима

А під кроками босоногими хуртовини та лід

Він більше ніколи з думок моїх не піде.

І мені не соромно закричати про те, що це кохання

Його слова на три хвилини так пропалили мою кров

Я продовжую повторювати собі, що все гаразд

Але розумію, він мені потрібний, потрібний ще.

Напевно, це мій рай – блукати, зриваючи букети

Так їх, рятуючи від вітру, і брехати, що дарують квіти

Звичайно, якби не ти, я не зустрічала б світанку

Твоєї холодної планети, де ділять мости.

І добре, що він не знає про таку як я,

І що у мріях моїх ванільні сніжинки — зима,

А під кроками босоногими хуртовини та лід.

Він більше ніколи з думок моїх не піде.

І мені не соромно закричати про те, що це кохання

Його слова на три хвилини так пропалили мою кров

Я продовжую повторювати собі, що все гаразд

Але розумію, він мені потрібний, потрібний ще.

І добре, що він не знає про таку, як я

І що в мріях моїх ванільні сніжинки – зима

А під кроками босоногими хуртовини та лід

Він більше ніколи з думок моїх не піде.

І мені не соромно закричати про те, що це кохання

Його слова на три хвилини так пропалили мою кров

Я продовжую повторювати собі, що все гаразд

Але розумію, він мені потрібний, потрібний ще.