Я Милого Узнаю По Походке - Любовь Успенская, Игорь Кисиль

Я милого узнаю по походке,

Он носит брючки, да галифе,

А шляпу он носит на панаму,

Ботиночки он носит «Нариман».

А шляпу он носит на панаму,

Ботиночки он носит «Нариман».

Зачем я вас, мой родненький, узнала,

Зачем, зачем я полюбила вас?

А раньше я ведь этого не знала,

Теперь же я страдаю каждый час.

А раньше я ведь этого не знала,

Теперь же я страдаю каждый час.

Уехал милый, не вернётся больше,

Уехал он, быть может, навсегда,

Домой он больше не вернётся,

Осталась фотокарточка одна.

Домой он больше не вернётся,

Осталась фотокарточка одна.

Я милого узнаю по походке,

Он носит брючки, да галифе,

А шляпу он носит на панаму,

Ботиночки он носит «Нариман».

А шляпу он носит на панаму,

Ботиночки он носит «Нариман».

Я милого впізнаю по ході,

Він носить штани, та галіфе,

А капелюх він носить на панаму,

Черевики він носить "Наріман".

А капелюх він носить на панаму,

Черевики він носить "Наріман".

Навіщо я вас, мій рідненький, дізналася,

Навіщо я полюбила вас?

А раніше я цього не знала,

Тепер я страждаю щогодини.

А раніше я цього не знала,

Тепер я страждаю щогодини.

Поїхав милий, не повернеться більше,

Поїхав він, можливо, назавжди,

Додому він більше не повернеться,

Залишилася фотокартка одна.

Додому він більше не повернеться,

Залишилася фотокартка одна.

Я милого впізнаю по ході,

Він носить штани, та галіфе,

А капелюх він носить на панаму,

Черевики він носить "Наріман".

А капелюх він носить на панаму,

Черевики він носить "Наріман".