Забытый рай - Лиза Лукашина

Несёшься вспять

Опять — куда?

И почему молчишь?

Ах, да…

Забудем фобии свои

На территории зимы.

Бегу по пропасти туда,

Где смерти нет и нет огня.

И почему глаза во мгле,

В осколках неба на земле?

Припев: Я забываю, я улетаю,

Стой.

Играешь честно, так играй,

Моя игра — забытый рай.

Улетаю, я — оставляю,

Часы идут слёз снизу-вверх,

Прошу прости мой грех!

Прогулки в небо — далеко,

А мне с тобою нелегко.

Приняв немного счастья грамм,

Прошу забудь свой шрам.

Ветром пронзишь… Молчишь?

-

Молчи.

Я уходя, кричу: «Прости»

Остался ты — это не мало,

А я устала.

Несешся назад

Знову — куди?

І чому мовчиш?

Ах да…

Забудемо фобії свої

На території зими.

Біжу по прірві туди,

Де смерті немає і немає вогню.

І чому очі в темряві,

В осколках неба на землі?

Приспів: Я забуваю, я відлітаю,

Стій.

Граєш чесно, так грай,

Моя гра - забутий рай.

Відлітаю, я — залишаю,

Годинник йде сліз знизу-вгору,

Прошу пробач мій гріх!

Прогулянки в небо — далеко,

А мені з тобою нелегко.

Прийнявши трохи щастя грам,

Прошу забудь свій шрам.

Вітром пронизаєш… Мовчиш?

-

Мовчи.

Я йдучи, кричу: «Пробач»

Залишився ти — це не мало,

А я втомилася.