Разреши мне - Лиза Лукашина

Тускнеет небо, и погасли вечера,

Это было не сегодня, это было не вчера.

Руки-тени жестами бездушных слов

Распинали святость.

И Ты был готов.

За Тобой пойду,

Разреши мне, за Тебя я умру.

Небо дай любить,

Чтоб страдания Твои моей душой убить.

Бессильны слёзы, что обжигают, как свеча…

Это было не сегодня, это было не вчера.

Души-тени растворяются из глаз,

Умер тыcячу лет назад, чтобы спасти сейчас

Тьмяніє небо, і погасли вечори,

Це було не сьогодні, це було не вчора.

Руки-тіні жестами бездушних слів

Розпинали святість.

І Ти був готовий.

За Тобою піду,

Дозволь мені, за Тебе я помру.

Небо дай кохати,

Щоб страждання Твої вбити моєю душею.

Безсилі сльози, що обпалюють, як свічка.

Це було не сьогодні, це було не вчора.

Душі-тіні розчиняються з очей,

Помер тисячу років тому, щоб врятувати зараз