Две реки - Лиза Лукашина

Небо делит две реки,

Одна — хладный поток,

А другая из сна.

Ты от бури сбереги,

Ведь одна — колкий лёд,

А другая — весна.

Пр.: Разрывается покой,

Разливается река.

Воды мчатся за тобой…

Лёд и солнце берега.

Знаю, мне не даст упасть

Музыка святых очей,

Бога неземная власть

И огонь Его свечей.

Гордость сушит силу вод

И скрывает их жизнь,

В ледяной пустоте.

Просит рая — небосвод,

Реки чистой воды,

Что искрятся во мне.

Небо ділить дві річки,

Одна - холодний потік,

А інша зі сну.

Ти від бурі збережи,

Адже одна — колкий лід,

А друга — весна.

Пр.: Розривається спокій,

Розливається річка.

Води мчать за тобою…

Лід і сонце берега.

Знаю, мені не дасть впасти

Музика святих очей,

Бога неземна влада

І вогонь Його свічок.

Гордість сушить силу вод

І приховує їх життя,

У крижаній порожнечі.

Просить раю — небозведення,

Річки чистої води

Що іскряться у мені.