Светит Месяц - Лидия Русланова

Светит месяц, светит ясный,

Светит алая заря,

Освети ты путь-дороженьку

Вплоть до Сашина двора.

Я пошел бы к Саше в гости,

Да не знаю, где живет,

Попросил бы друга Петю —

Боюсь, Сашу отобьет.

Подхожу я под окошко,

А у Саши нет огня.

— Стыдно, стыдно тебе, Саша,

Так ложиться рано спать!

— А тебе, мой друг, стыднее

До полуночи гулять,

Не пора ль тебе жениться,

Машу в жены себе взять?

Светит месяц, светит ясный,

Светит белая луна,

Осветила путь-дороженьку

Вплоть до Машина окна.

Світить місяць, світить ясний,

Світить червона зоря,

Висвітли ти шлях-дорожечку

Аж до Сашина двору.

Я пішов би до Саші в гості,

Так не знаю, де живе,

Попросив би друга Петю —

Боюся, Сашка відіб'є.

Підходжу я під віконце,

А у Саші немає вогню.

— Соромно, соромно тобі, Сашко,

Так лягати рано спати!

— А тебе, мій друже, соромніше

До опівночі гуляти,

Не пора тобі одружитися,

Машу вжені собі взяти?

Світить місяць, світить ясний,

Світить білий місяць,

Освітила шлях-доріженьку

Аж до Машина вікна.