По муромской дорожке - Лидия Русланова

По Муромской дорожке

Стояли три сосны.

Прощался со мной милый

До будущей весны.

Он клялся и божился

Одной лишь мною жить,

На дальней на сторонке

Одну меня любить.

Однажды мне приснился

Ужасный, страшный сон:

Мой миленький женился,

Нарушил клятву он.

А я над сном смеялась

При ясном свете дня:

"Да разве это будет,

Чтоб мил забыл меня?!"

Но сон мой скоро сбылся -

И будущей весной

Мой милый возвратился

С красавицей женой.

Я у ворот стояла,

Когда он проезжал.

Меня в толпе народа

Он взглядом отыскал.

Увидел мои слёзы,

Главу на грудь склонил.

Он понял: моё сердце

Навеки он сгубил.

По Муромській доріжці

Стояли три сосни.

Прощався зі мною милий

До наступної весни.

Він клявся і божився

Однією мною жити,

На дальній стороні

Одну мене кохати.

Якось мені наснився

Жахливий, страшний сон:

Мій миленький одружився,

Порушив клятву він.

А я над сном сміялася

При ясному світлі дня:

"Та хіба це буде,

Щоб милий забув мене?!

Але сон мій скоро здійснився.

І наступної весни

Мій милий повернувся

Із красунею дружиною.

Я біля воріт стояла,

Коли він проїжджав.

Мене в юрбі народу

Він поглядом знайшов.

Побачив мої сльози,

Розділ на груди схилив.

Він зрозумів: моє серце

Навіки він занапастив.