И кто его знает - Лидия Русланова

На закате ходит парень

Возле дома моего,

Поморгает мне глазами

И не скажет ничего.

И кто его знает,

Зачем он моргает?

Как приду я на гулянье —

Он танцует и поет,

А простимся у калитки —

Отвернется и вздохнет.

И кто его знает,

Чего он вздыхает?

Я спросила: «Что не весел?

Иль не радует житье?»

«Потерял я, — отвечает, —

Сердце бедное свое».

И кто его знает,

Зачем он теряет?

А вчера прислал по почте

Два загадочных письма:

В каждой строчке — только точки,

Догадайся, мол, сама.

И кто его знает,

На что намекает?

Я разгадывать не стала —

Не надейся и не жди.

Только сердце почему-то

Сладко таяло в груди.

И кто его знает,

Чего он моргает,

Чего оно тает?

На заході ходить хлопець

Біля мого дому,

Поморгає мені очима

І не скаже нічого.

І хто його знає,

Навіщо він моргає?

Як прийду я на гуляння —

Він танцює і співає,

А пробачимося у хвіртки —

Відвернеться і зітхне.

І хто його знає,

Чого він зітхає?

Я спитала: «Що не весел?

Чи не радує життя?»

«Втратив я, — відповідає, —

Серце бідне своє».

І хто його знає,

Навіщо він втрачає?

А вчора надіслав по пошті

Два загадкові листи:

У кожному рядку тільки точки,

Здогадайся, мовляв, сама.

І хто його знає,

Нащо натякає?

Я розгадувати не стала —

Не сподівайся і не чекай.

Тільки серце чомусь

Солодко тануло в грудях.

І хто його знає,

Чого він моргає,

Чого воно тане?