По Диким Степям Забайкалья - Лидия Русланова

По диким степям Забайкалья,

Где золото роют в горах,

Бродяга, судьбу проклиная,

Тащится с сумой на плечах.

Бродяга к Байкалу подходит,

Рыбацкую лодку берёт,

Унылую песню заводит,

Про Родину что-то поёт.

Бродяга Байкал переехал,

Навстречу родимая мать,

Ах, здравствуй, ах, здравствуй, родная,

Здоров ли отец, хочу знать.

Отец твой давно уж в могиле,

Давно он землёю зарыт,

А брат твой давно уж в Сибири,

Давно кандалами гремит.

Пойдём же, пойдём, мой сыночек,

Пойдём же в курень наш родной,

Жена там по мужу скучает,

И плачут детишки гурьбой.

По диких степах Забайкалля,

Де золото риють у горах,

Бродяга, долю проклинаючи,

Тягнеться з сумою на плечах.

Бродяга до Байкалу підходить,

Рибальський човен бере,

Похмуру пісню заводить,

Про Батьківщину щось співає.

Бродяга Байкал переїхав,

Назустріч рідна мати,

Ах, здравствуй, ах, здравствуй, рідна,

Чи здоровий батько, хочу знати.

Батько твій давно вже в могилі

Давно він землею закопаний,

А брат твій давно вже в Сибіру,

Давно кайданами гримить.

Підемо ж, підемо, мій синочку,

Ходімо ж у курінь наш рідний,

Дружина там за чоловіком нудьгує,

І плачуть дітлахи юрбою.