Степь Да Степь Кругом - Лидия Русланова

Степь да степь кругом,

Путь далек лежит.

В той степи глухой

Замерзал ямщик.

И, набравшись сил,

Чуя смертный час,

Он товарищу

Отдавал наказ:

«Ты, товарищ мой,

Не попомни зла,

Здесь, в степи глухой

Схорони меня!

Ты лошадушек

Сведи к батюшке,

Передай поклон

Родной матушке

А жене младой

Ты скажи, друг мой,

Чтоб она меня

Не ждала домой.

Передай словцо

Ей прощальное

И отдай кольцо

Обручальное.

Пусть она по мне

Не печалится,

С тем, кто сердцу мил,

Пусть венчается.

Про меня скажи,

Что в степи замерз,

А любовь ее

Я с собой унес.»

Степ та степ навколо,

Шлях далекий лежить.

У тому степу глухому

Замерзав ямник.

І, набравшись сил,

Відчуваючи смертну годину,

Він товаришу

Віддавав наказ:

«Ти, товаришу мій,

Не згадай зла,

Тут, у степу глухому

Поховай мене!

Ти конячок

Зведи до батюшки,

Передай уклін

Рідній матінці

А дружині молодий

Ти скажи, друже мій,

Щоб вона мене

Не чекала додому.

Передай слівце

Їй прощальне

І віддай кільце

Обручка.

Нехай вона по мені

Не засмучується,

З тим, хто серцю милий,

Нехай вінчається.

Про мене скажи,

Що в степу замерз,

А любов її

Я з собою забрав.»