La manche - Les Ogres De Barback

Je me souviens du temps,

Où l’on jouait pour deux francs.

Au mieux le soir contre un coup à boire

Le sourire d’une douce fille comme pourboire.

Je me souviens de ce temps,

Pauvre mais pas mécontent

De remplacer mon manque d’argent

Par le sourire de tout ces gens.

La vie comme elle venait si bien

Qu’on jouait sur les marchés

Dans le métro à s’en essouffler,

Dans les bars, les cafés, sur les rues, les pavés.

Je me souviens de ce temps,

Fatigué mais pas mécontent

De remplacer mon sommeil

Par mille et une merveilles

Qui vivra s’en verra et bientôt

La nuit s’improvise au comptoir

De tout ces beaux parleurs en discussion d’ivrognes

On a refait mille fois le monde et toute cette trogne.

Je me souviens de se temps alcoolo

Mais pas mécontent

De remplacer la vie, le mauvais temps,

Par des histoires debout dormant

On partait derrière Chatellet-Les-Halles

Le squat était grand et fleuri

La suite est un p’tit peu banale

Les voisin, le bruit, les flics et tout c’qui s’en suit.

Je me souviens de ce temps

Vagabond mais pas mécontent

De remplacer mon logement

Par mille notes de mon instrument.

Un ange qui passe a l’horizon,

Le temps d’un sourire et l’on change tellement.

La vietnamienne a vendu sa toison

La nostalgie nous reprend à mi-temps

On n’devrait vivre qu’une minute et demi

Le temps du premier baiser et du premier demi.

N’avoir que la joie sans souffrance en retour, sans cette âme qui s’en va pour

oublier l’amour.

Alors le pouce tendu bien haut

On est parti Porte d’Orléans

Chacun pour soi, sa chance et à bientôt

Au hasard d’une journée, à jamais, à demain.

Je me souviens de ce temps,

Qui d’ailleurs pas si lointain,

A remplacer le présent

D’un avenir un peu grisant.

Я пам'ятаю час,

Де ми грали за два франки.

Найкраще випити ввечері

Мила усмішка дівчини як підказка.

Я пам'ятаю той час,

Бідні, але не нещасні

Щоб замінити мою безгрошів’я

За посмішками всіх цих людей.

Життя як воно прийшло так добре

Що ми грали на ринках

У метро задихаючись,

У барах, кафе, на вулицях, на бруківці.

Я пам'ятаю той час,

Втомлений, але не нещасний

Щоб замінити мені сон

Тисячою і одним дивом

Хто буде жити - побачимо і скоро

Ніч імпровізована біля прилавка

З усіх тих балакунів, які говорять п’яні

Ми тисячу разів переробляли світ і все таке лайно.

Я пам’ятаю ті алкогольні дні

Але не нещасний

Щоб замінити життя, негода,

За розповідями стоячи спати

Ми залишили позаду Шатле-ле-Аль

Сквот був великий і квітчастий

Продовження трохи тривіальне

Сусіди, шум, поліція і все, що випливає.

Я пам'ятаю той час

Мандрівник, але не нещасний

Щоб замінити моє житло

По тисячі нот мого інструмента.

Ангел проходить за обрій,

Час посміхатися, і ми так сильно змінюємося.

В'єтнамці продали її руно

Ностальгія повертає нас до перерви

Ми повинні прожити лише півтори хвилини

Час першого поцілунку і першої половини.

Мати взамін тільки радість без болю, без тієї душі, яка йде

забудь кохання.

Тож великий палец вгору

Ми покинули Порт Орлеан

Кожен сам за себе, свій шанс і до скорої зустрічі

Випадковий один день, назавжди, побачимося завтра.

Я пам'ятаю той час,

Хто, до речі, не так далеко,

На заміну сьогодення

Про дещо п’яке майбутнє.