Contes, vents et marées - Les Ogres De Barback

Sait-on jamais où les vents nous mènent?

Moi ils sont venus me mettre un matin

Hélas sur la route de Rennes

Mauvais destin !

C’est là-bas que j’ai perdu tous mes biens

En trahissant naïvement tous les miens

Mais ne vous l’avais-je pourtant pas prédit

Vous mes amis?

Cette chanson vous est un peu dédiée,

Me laissant une chance de me justifier

Sur ce temps qui vous fit, d’ailleurs merci

Bien des soucis

Preuve quand même que rien n’est jamais perdu

Qu’il y a toujours une place pour le traître vaincu

Pour moi l’ami qui, jour après jour, devîns un inconnu

Rappelez-vous, c'était y’a pas si longtemps

Un soir décidé j’ai changé de camp

Mettant dans le grenier de l’oubli

Mon utopie

Moi la grande gueule des chemins rebelles

Une nuit mes idéaux se sont fait la belle

Pour des yeux marrons, des cheveux bruns, bref, pour une belle

Qui avait la couleur des promenades

La douce odeur du parfum des grenades

Qui justifiait son titre de bombe, de grenade

Mais prière, ne lui en voulez pas trop

Autant vrai qu’elle m’ait retourné le cerveau,

Je fus moi-même juge, condamné, coupable, truand, bourreau

Enfin donc un soir j’ai changé de peau

J’ai mis une belle écharpe, des gants, un chapeau

Et, malheureux, j’ai consciemment perdu la mémoire

J’ai pris le ticket pour le triste bateau

Celui qui vous dérive au fil de l’eau

Et vous mène peu à peu dans un bien triste brouillard

J’ai pas fait semblant de toucher le fond

Bien sûr j’ai pris l’alcool pour compagnon

Juste à gauche de la nuit les poches pleines de hasard

J’ai joué le rôle de pilier de comptoir

L’alcoolique de service des fins de bars

Celui qui traîne, ment et mendie deux trois coups à boire

C'était Fredo le rigolo du quartier

Le gentilhomme, le brave, le bien aimé

Celui qui a toujours le sourire mais qui nous fait pitié

Mais un soir un homme m’a sauvé la vie

C'était pas Jésus, c'était pas Dieu, pardi !

Juste un homme de passage

Qui avait bien vécu: un sage

Il connaissait mon prénom, quel hasard !

Puis il m’a dit: «Je t'échange une histoire

Contre ta liberté"

Assurément j’ai accepté !

Et j’ai mis du temps à me rendre compte

Que, comme m’a dit ce sage à la fin du conte

Quand t’as touché le fond du fond

Soit tu crèves, soit tu remontes

J’ai pris la meilleure solution

Abandonnant toutes mes ambitions

Celle qui, un beau matin, au coin d’la gueule vous insulte

Celle qui au fil des expériences,

Du vécu, des atouts, des vues de sa science,

Celle qui, sans prévenir, vous fait devenir adulte

Le pire le comble de cette fin sombre

M’en revenant du pays des décombres

Tous mes amis avaient également disparu

J’ai bien eu du mal à les reconnaître

Dû au sérieux de leurs tristes yeux peut-être

Je me suis aperçu qu’ils l'étaient tous devenus

Alors, sait-on jamais où les vents nous mènent?

Moi ils sont venus me mettre un matin

Alors, sait-on jamais où les vents nous mènent?

Moi ils se sont bien moqués de ma peine !

Alors, sait-on jamais où les vents nous mènent?

Moi ils sont venus me prendre un matin

Alors, sait-on jamais où les vents nous mènent?

Moi ils se sont bien moqués de ma peine !

Чи знаємо ми коли-небудь, куди нас несуть вітри?

Мені вони прийшли, щоб поставити мені ранок

На жаль, по дорозі в Ренн

Погана доля!

Там я втратив усі свої речі

Наївно зрадивши все моє

Але хіба я тобі не казав

Ви мої друзі?

Ця пісня як би присвячена тобі,

Даючи мені шанс виправдатися

На цей раз це змусило вас, до речі, подякувати

багато турбот

Доказ того, що нічого не втрачається

Що для переможеного зрадника завжди є місце

Для мене друг, який день за днем ​​ставав чужим

Пам’ятайте, це було не так давно

Одного вечора я вирішив змінити бік

Поклавши на горище забуття

моя утопія

Мене голосок бунтівних шляхів

Одної ночі мої ідеали зникли

Для карих очей, каштанового волосся, одним словом, для красивих

У кого був колір прогулянок

Солодкий аромат аромату граната

Що виправдовувало свою назву бомба, граната

Але, будь ласка, не звинувачуйте його занадто сильно

Так само, як вона промила мені мізки,

Я сам був суддею, засудженим, винним, мафіозом, катом

Нарешті одного вечора я змінив свою шкіру

Одягаю гарний шарф, рукавички, шапку

І, нещасний, я свідомо втратив пам’ять

Я взяв квиток на сумний корабель

Той, що несе вас по воді

І веде вас потроху в дуже сумний туман

Я не претендував на досягнення дна

Звісно, ​​я взяв алкоголь в якості супутника

Просто залишив нічні кишені, повні шансів

Я грав роль контрстовпа

Алкоголік після бару

Той, хто вештається, лежить і просить випити

Це був Фредо, сусідський жартівник

Джентльмен, сміливий, коханий

Той, хто завжди посміхається, але змушує нас жаліти

Але однієї ночі чоловік врятував мені життя

Це був не Ісус, не Бог, звичайно!

Просто людина, що проходить повз

Хто добре жив: мудрець

Він знав моє ім’я, який збіг!

Тоді він сказав мені: «Я продам тобі історію

Проти твоєї свободи"

Звичайно, я прийняв!

І мені знадобився час, щоб усвідомити

Це, як сказав мені цей мудрець наприкінці казки

Коли ви досягли дна

Або ти помреш, або повернешся

Я взяв найкраще рішення

Відмовляюся від усіх своїх амбіцій

Той, хто одного прекрасного ранку за рогом ображає вас

Той, хто через переживання,

З досвіду, активів, поглядів на його науку,

Той, хто без попередження змушує вас стати дорослим

Найгірша висота цього темного кінця

Повертаючись із землі завалів

Усі мої друзі теж пішли

Мені було важко їх упізнати

Можливо, через серйозність їхніх сумних очей

Я дізнався, що вони всі стали

Отже, чи знаємо ми коли-небудь, куди нас несуть вітри?

Мені вони прийшли, щоб поставити мені ранок

Отже, чи знаємо ми коли-небудь, куди нас несуть вітри?

Мене, вони висміяли мій біль!

Отже, чи знаємо ми коли-небудь, куди нас несуть вітри?

Одного ранку вони прийшли забрати мене

Отже, чи знаємо ми коли-небудь, куди нас несуть вітри?

Мене, вони висміяли мій біль!