Poèmes - Les Hurlements d'Léo

Elle m’appelle toutes les nuits pour me dire des poèmes

Même si c’est plutôt dangereux, près de ma femme endormie

Je ne dis jamais allô, de peur qu’elle comprenne

Que depuis 6 mois la nuit, elle fait un faux numéro

Elle m’appelle toutes les nuits, pour me dire des poèmes

Me parle de gens qui s’aiment et qui ne sont pas malheureux

Ca me change un peu quand même de mes 2 mains abruties

De ma femme blindée de haine, et d’ma gueule bien trop aigrie !

Au début ca me genait qu’elle m’appelle d’un autre prénom

Me parle de mes cheveux longs, moi qui n’en ai plus vaiment…

Elle me parle d’amour sincère et de douces sensations

Alors en m’levant l’matin, j’ai oublié mon prénom !

Je l’apelle toutes les nuits, pour lui dire des poèmes

Toute seule devant ce tableau, mon reflet est maquillé

Dans sa classe c’est le silence, ma feuille tremble et mon coeur danse

Les hauts parleurs m’ident à me taire, un bon vin pour mes p’tits vers

C’est vrai, J’ai l’art et la manière, je siffle mes vers, paf à l’envers!

A l’envers ou à l’endroit, mon univers est étroit, encore un vers.

A l’envers ou à l’endroit, recto, verso, vice et versa, encore un vers…

Et je me noie !

J’suis dans d’beaux draps mais ils sont froids

Вона дзвонить мені щовечора, щоб розповідати вірші

Навіть якщо це досить небезпечно, біля моєї сплячої дружини

Я ніколи не вітаюся, щоб вона не зрозуміла

Протягом 6 місяців вночі вона дзвонила на неправильний номер

Вона дзвонить мені щовечора, розповідати вірші

Розповідає про людей, які люблять один одного і не нещасні

Це все одно трохи змінює мене через мої 2 дурні руки

Від моєї дружини, озброєної ненавистю, і від мого занадто гіркого обличчя!

Спочатку мене бентежило, що вона називала мене іншим іменем

Розповідає про моє довге волосся, мені це вже не подобається...

Вона говорить мені про щиру любов і солодкі почуття

Тож, прокинувшись вранці, я забув своє ім’я!

Я дзвоню їй щовечора, розповідаю вірші

На самоті перед цією картиною моє відображення викрашене

У його класі тиша, простирадло тремтить і серце танцює

Гучномовці мене мовчать, добре вино на мої вірші

Правда, я маю мистецтво і шлях, я свищу свої вірші, бац задом наперед!

Догори ногами чи правою стороною вгору, мій всесвіт вузький, ще один куплет.

Догори ногами або правою стороною вгору, спереду, ззаду, навпаки, ще один куплет...

А я тону!

Я в гарних простирадлах, але вони холодні