La chambre - Les Hurlements d'Léo

Nous avons trainés sur les mêmes banc d'école,

Nous n’avons pas eus la même chance mon pote.

Quand derrière les volets des bleus il te poussait,

Ta mère sous silence s’accordait une chance.

Nous avons trainés sur les mêmes banc en colle,

Nous n’avons pas eus la même chance mon pote.

Quand derrière les volets, tu révais de t'évader,

Ton père entre 2 verres s’amusait au geollier.

Tu ne révais pas de Venise, mais de liberté,

Tu voulais oublier, tout ne peu pas s’oublier.

Dans La Chambre des enfants ça ne sent pas bien bon,

Ca sent la sueur du père et les cris de la mère,

Mais c’est les mômes qui on raison c’est leurs parents les pauvres!!!

Tu as crié «au secours"plus d’une fois dans la cour,

Nous répondions absent, nous n'étions que des enfants.

Quand t’en as eu assez de tout garder pour toi,

Tu as voulus t’oublier,

Tout ne peut pas s’oublier.

Les voisins n’ont rien vu, chez eux aussi ça pu.

Des gosses plein d’avenir, une seule issus possible,

Le quai pour les garçons et le trottoir pour les filles !

Ми тусувалися на одних партах,

Нам не пощастило, товариш.

Коли за віконниці блюзу він штовхнув тебе,

Твоя мовчазна мати давала собі шанс.

Ми тусувалися на одних і тих же клейових лавках,

Нам не пощастило, товариш.

Коли за віконницями ти мріяв втекти,

Твій батько між двома випивками розважався у тюремниці.

Ти мріяв не про Венецію, а про свободу,

Ви хотіли забути, не все можна забути.

У дитячій кімнаті не дуже добре пахне,

Пахне батьковим потом і плачом матері,

Але мають рацію діти, це їхні бідні батьки!!!

Ти не раз у дворі кричав «допоможіть»,

Ми відповідали відсутні, ми були лише дітьми.

Коли тобі достатньо тримати все в собі,

Ти хотів забути себе,

Не все можна забути.

Сусіди нічого не бачили, вдома теж могло.

Подальші діти, лише один можливий результат,

Майданчик для хлопців і тротуар для дівчат!