Игра - Ледоход

Я ни поэт, ни певец, ни артист.

Здесь без меня наследили сполна.

Я сорванный ветром сентябрьский лист.

Я полная странствий немая волна.

От лживости стен сжимается грудь.

От девственных звёзд оголяется кровь.

И каждый, вступая в эту игру,

Ставит на кон Свободу-Любовь.

Можно любить, смиряя свой пыл.

Можно, сгорая во имя огня.

Не важно, куда и зачем я приплыл.

Важно лишь то, что манит меня.

А манит всё тот же бессмертный рассвет

Над океаном, где тронулся лёд.

Я ни артист, ни певец, ни поэт.

И даже не птица - я чистый полет.

Не стоит решать, кто из нас прав.

Безумная ясность, ясная ложь.

Я прячу заветную карту в рукав,

Прошу, отойди.

Заслоняешь мне дождь.

Я ні поет, ні співак, ні артист.

Тут без мене наслідили сповна.

Я зірваний вітром вересневий лист.

Я повна мандрів німа хвиля.

Від брехливості стін стискається груди.

Від незайманих зірок оголюється кров.

І кожен, вступаючи у цю гру,

Ставить на кін Свободу-Любов.

Можна любити, упокорюючи свій запал.

Можна згоряти в ім'я вогню.

Не важливо, куди й навіщо я приплив.

Важливо лише те, що манить мене.

А манить все той же безсмертний світанок

Над океаном, де рушив лід.

Я ні артист, ні співак, ні поет.

І навіть не птах – я чистий політ.

Не варто вирішувати, хто з нас має рацію.

Шалена ясність, ясна брехня.

Я ховаю заповітну карту в рукав,

Прошу, відійди.

Затуляєш мені дощ.