Woman (reading) - La Dispute

You in the living room

You on a Tuesday afternoon

A breeze seen when the curtains move

You by the window with both feet up on the couch

Where you sit and you read and I watch you

From the office the sunlight frames your silhouette

I think of lighting fireworks, I think of pirouettes

I idly write down observations on the scene

Like do the blueprints name the rooms alone?

Do we name them on our own?

We hardly live in there

You with a book propped on your knees

A breeze seen in your coffee steam

I’m in the office thinking back to rules of poetry

It’s fourteen lines, the last two rhyme, what does pentameter mean?

You in the living room

Legs bent at forty-five degrees

I write AB AB, try to find your rhyme scheme

I look for objects on the desk with which to sculpt your image best

What would I name this could I paint it

«Woman (reading)?""Girl (at rest)?»

I remember it so well watching you shifting your weight,

turning the page, I can see it all there

Inside a living room where only I live and never go in

A role in name alone

And I pause where I am for a second when I hear your name

Sometimes I think I see your face in improbable places

Do those moments replay for you?

When I’m suddenly there and then won’t go away

When you’re sitting in the living room reading for the afternoon

Do you put your book down look and try to find me there?

Sometimes I think of all the people who lived here before us How the spaces in the memories you make change

the room from just blueprints

To the place where you live

When you leave here

When you go from a home

You take all that you own but the memories echo

On hardwood floor in the living room

Tore the carpet the scratches below that we found

And the wine stain on the couch

We got drunk and decided we’d still try to move it around

And I can’t tell what the difference is between the

ones that we made and the ones that we didn’t make

They all conjure images still

Where you sit and you read in the sunlight aware that I watch

And I live alone now

Save for the echoes

I live alone now

Save for the echoes

Ви у вітальні

Ви у вівторок удень

Коли штори рухаються, вітерець

Ви біля вікна, поставивши обидві ноги на диван

Де ти сидиш і читаєш, а я спостерігаю за тобою

З офісу сонячне світло обрамляє ваш силует

Я думаю про запалювання феєрверків, я думаю про піруети

Я марно записую спостереження на місці події

Наприклад, креслення називають кімнати окремо?

Чи ми самостійно називаємо їх?

Ми майже не живемо там

Ви з книжкою на колінах

Вітерець у вашій кавовій парі

Я в офісі й думаю про правила поезії

Це чотирнадцять рядків, два останні римуються, що означає пентаметр?

Ви у вітальні

Ноги зігнуті на сорок п’ять градусів

Я пишу AB AB, спробуйте знайти вашу схему рими

Я шукаю об’єкти на столі, за допомогою яких найкраще створити ваше зображення

Як би я назвав це, міг би намалювати

«Жінка (читання)?» «Дівчинка (спокій)?»

Я так гарно спомню, як спостерігав, як ти змінюєш свою вагу,

перегортаючи сторінку, я бачу все це там

У вітальні, де живу лише я і ніколи туди не заходжу

Роль лише в імені

І я на секунду зупиняюся там, як на секунди, коли чую твоє ім’я

Іноді мені здається, що я бачу твоє обличчя в неймовірних місцях

Чи повторюються ці моменти для вас?

Коли я раптом опиняюся там, а потім не піду

Коли ви сидите у вітальні і читаєте вдень

Ви кладете свою книгу і намагаєтеся знайти мене там?

Іноді я думаю про всіх людей, які жили тут до нас Як змінюються простори у спогадах, які ви робите

кімната лише за кресленнями

До місця, де ви живете

Коли ти підеш звідси

Коли ви йдете з дому

Ви берете все, що маєте, але спогади відлунюються

На дерев’яній підлозі у вітальні

Розірвав килим подряпини, які ми знайшли

І винна пляма на дивані

Ми нап’яніли й вирішили, що все одно спробуємо посунути це 

І я не можу сказати, яка різниця між

ті, які ми виготовили, і ті, які не зробили

Усі вони створюють образи

Там, де ти сидиш і читаєш у сонячному світлі, усвідомлюючи, що я дивлюся

І зараз я живу один

Збережіть для відлуння

Зараз я живу один

Збережіть для відлуння