Sad Prayers for Guilty Bodies - La Dispute

They stored their passion in the creases in the corners of their mouths,

Every angle of light from the open window washed their aged faces out.

«Should we feel guilty?"they said, «Should we feel guilty for this sin?

Lord, did we kill a man and woman just to lie here skin to skin?»

«I wasn’t happy.

I wasn’t happy where I was.

What is life without a purpose?

What is purpose without love?

I pray my children will forgive me, though I bade the river flood.

I have washed my hands a thousand times, but still can see the blood.»

I still can see the blood

«Oh, great mercy, I am here to beg forgiveness for this mess.

I know I tore two worlds apart but I can’t change the way I felt.

Love swept in like a storm and ripped the hinges from the doors.

Love poured in like a flood, I couldn’t stop it anymore.

I will not be, no I will not be drowned."

She said, «Lover, come and hold me, I am terribly afraid.

While you’re shouting at the stars, my scars are not fading away.»

He said, «Darling, I was begging heaven make them disappear, but,

See, I didn’t get an answer or at least one I could hear.

Now, I am thinking of the past and how we both said vows and lied and

I am wondering how we trust ourselves to say a second time (to say a second

time):

'To have and to hold,

From this day and onward,

For better or for worse,

For richer or for poorer,

In sickness or in health,

To love and to cherish

'Til death do us part?

'Til death do us part?'"

Вони зберігали свою пристрасть у складках у куточках губ,

Кожен кут світла з відкритого вікна вимивав їхні постарілі обличчя.

«Чи повинні ми почуватися винними?» вони сказали: «Чи повинні ми почуватися винними за цей гріх?

Господи, ми вбили чоловіка і жінку, щоб лежати тут шкіра до шкіри?»

«Я не був щасливий.

Я не був щасливий там, де я був.

Що таке життя без мети?

Яка ціль без любові?

Я молюся, щоб мої діти пробачили мене, хоча я закликав річку розливатися.

Я мив руки тисячу разів, але все ще бачу кров».

Я все ще бачу кров

«О, велике милосердя, я тут попросити пробачення за цей безлад.

Я знаю, що розірвав два світи, але я не можу змінити те, що відчуваю.

Кохання налетіло, як буря, і зірвало петлі з дверей.

Любов хлинула, як потоп, я більше не міг її зупинити.

Мене не буде, ні, я не потону».

Вона сказала: «Коханий, підійди і обійми мене, я страшенно боюся.

Поки ти кричиш на зірки, мої шрами не зникають».

Він сказав: «Коханий, я благав у неба, щоб вони зникли, але,

Бачите, я не отримав відповіді чи принаймні одну, яку почув.

Тепер я думаю про минуле й те, як ми обидва говорили клятви та брехали

Мені цікаво, як ми довіряємо собі сказати вдруге (говорити вдруге

час):

"Мати і тримати,

З цього дня і далі,

На краще чи на гірше,

Для багатших або для бідніших,

Під час хвороби чи здоров’я,

Любити і берегти

'Поки смерть нас розлучить?

«Поки смерть нас розлучить?»